Згадати про обвічне питання пріоритетності прав та інтересів окремо взятої людини чи держави примусила реакція на тріумфальну перемогу українського боксера Олександра Усика над уже колишнім суперчемпіоном Ентоні Джошуа.
Здавалося б, усі українці мають радіти і пишатися своїм земляком. Тим більше, що після здобуття одразу чотирьох чемпіонських поясів Олександр наголосив, що вони «їдуть додому». Цим він нагадав, що у свій час Джошуа забрав частину із них у Британію, саме з України, перемігши легендарного Віталія Кличка.
І ось знову українець є найсильнішим боксером планети. І в той же час частина українців його проклинають, ненавидять і не приховують, що бажали перемоги британському боксеру.
А чому? Та тому, що Усик ходить не в ту церкву і називає питання, які хвилюють ту частину української публіки, якій у цьому світі нічим себе проявити, «собачими».
Цитата великого чемпіона після того, як його в черговий раз запитали «чийкрим»:
…«Ви знаєте, я не папуга, щоб повторювати вам по сто разів, що, де, коли... Скажіть мені, будь ласка... Ось ваша мета — провокувати мене і говорити ось такі дурниці мені, щоб потім якісь люди з незовсім нормальним мисленням говорили: «Ти пес, зрадник» і так далі. Я кого зрадив з вас, що ви мені такі собачі питання задаєте? Я представляю Україну в усьому світі. Прапор піднімається український. Гімн грає український. Ось моя відповідь вам, провокатори».
Публіка, яка ненавидить українця Усика, закидає йому той факт, що він «на камери» не кричить «Україна — понад усе» та інші пропагандистські дурниці.
При цьому, мені, як людині, котра жила в СРСР і пам’ятає всі «принади» тодішньої пропаганди, навіть смішно слухати сучасних українських пропагандистів, патріотів та іншу заполітизовану публіку. Адже вони один в один повторюють усі радянські штампи.
Водночас цікаво спостерігати і за російськими політиками й пропагандистами, котрі з усіх сил пнуться, щоб «примазатися» до перемоги великого Чемпіона. Мовляв, він же із нами в одну церкву ходить.
Що ж, за тисячоліття людської історії нічого в цьому світі не змінилося.
Принцип «Розділяй і володарюй» був, є і залишатиметься головною зброєю політиків та тих, хто їм служить. Українці мають ненавидіти росіян, як до того ненавиділи німців, росіяни — бачити ворогів у всіх українцях, американцях та інших іноземцях. І перші, і другі повинні вбивати один одного під лозунгом «Кримнаш». І так по колу.
А Усик тим більше заслуговує на повагу, що не грає в усі ті політичні ігри і має сміливість висловлювати власну точку зору на будь-які речі та події.
Цим самим він нагадує фанатам фашизмів, комунізмів, патріотизмів про те, що існує ще один «ізм». Гуманізм називається. Це — коли понад усе окремо взята людина. А держава нехай покурить збоку.
