Григорій Мокрий здобув диплом лауреата і фінансову нагороду Полтавської міськради.
23 вересня полтавський міський голова Олександр Мамай нагородив лауреатів щорічної премії імені Володимира Короленка.
Міська премія заснована в 2003 році. Засновником являється Полтавська міська рада. Організаторами є Департамент культури, молоді та спорту міськради і Полтавський літературно-меморіальний музей В. Г. Короленка.
Премією нагороджуються письменники, науковці, митці, юристи, працівники засобів масової інформації, громадсько-політичні діячі, учнівська та студентська молодь за наукові роботи, творчі здобутки, благодійну роботу, меценатство, успіхи в громадсько-політичній діяльності.
За інформацією прес-служби Полтавської міськради, цього року загальна сума грошової винагороди склала 70 тисяч гривень. Кращі роботи визначили в шести номінаціях. Загалом відзнаки та кошти отримали 16 переможців творчого конкурсу.
У номінації «За активну популяризацію життєвого шляху і літературної спадщини В. Г. Короленка» дипломом лауреата та грошовою винагородою 9 000 гривень нагороджений житель Чорбівки Григорій Мокрий.
За клопотанням Кобеляцької районної громадської організації «Літератор» поету і художнику Григорію Мокрому присуджено міську премію імені Короленка.
Леонід Митько про Григорія Мокрого
Ось як охарактеризував талановитого земляка голова «Літератора» Леонід Митько:
«Григорій Іванович майстерно пише живописні картини, виготовляє із дерева столи, табуретки, сувеніри. Він грає на гітарі. Написав кілька пісенних текстів для землячки, заслуженої артистки України Тетяни Садохіної.
У його доробку — малюнки і вірші для дітей, які гідно оцінили Любов та Оксана Куторжевські. Вони надрукували про Григорія Мокрого статтю в журналі «Рідний край», що видається Полтавським педагогічним університетом. Крім цього, дослідниці творчості митця видали книжечку «Інноваційний спектр поезій Григорія Мокрого» з його творами: «У війні нема потреби», «Вогонь душі», «Славні молоді роки», «Гуси», «Сімейний Петько», «Іменини в Дарини», «Нева».
Григорій Мокрий народився в Чорбівці. Тут навчався в школі. Далі 25 років працював рекламістом у Дніпрі. Нині знову мешкає в рідному селі.
Вірші поета — це прояв його світосприйняття, життєвого досвіду, переживань і мрій. Він любить твори Шевченка, Короленка, Гоголя.
Григорій Іванович зібрав і впорядкував до видання патріотичні твори свого земляка Віталія Андрійовича Дейнеки, написані ще в радянський період. Ці твори не пройшли радянської цензури, а тому не друкувалися.
Любов до батьківщини, до рідного краю, до рідніших людей відчувається у поетичних творах Григорія Івановича: «Надвечір’я», «Моє село», «Ворскла», «Пісня про Полтаву», «Росте бур’ян», «На чужині», «Весняна».
У нього своє неповторне бачення природи: «улігся час на цвіт духмяного бузку», «запалали світанки у весняній обнові», «день яснів ароматом», «юність пливла в хмаринці синій», «горять вогні в поемах, віршах», «крапельками блиска поріжок, нічка в’ється», «початок твій струмки-алеї живить далеке джерело», «на село упала хустка з хмар», «місяць тихо ріжком зачепив цвіт калини».
У вірші «Сон» (версія Мокрого) «згадався вчинок Прометея, вогонь душі він дав мені».
Поет засуджує агресивні дії сусідньої держави: «хто думав що прийде війна, що кат — російська сторона… Болить родині і мені та Бог на нашій стороні». «О злий сусіде, подоба Каїну, заклятий «брате», чорнокрилий птах! Які вітри, ти шлеш на Україну? Які Боги у тебе на устах?», «політики, епохи злої, дружіть з своєю головою».
Григорій Мокрий у віршах намагається відновити історичну правду: «Київ‑Русь! Це матір наша, яка виросла з руїн. А Росія — просто РАША для спільноти всіх країн…».
Уболіває поет за долю села, його трудівників: «сплять колгоспи в осинових перлах, гинуть села крізь сонні гаї… хижа пам’ять минулого стерла ясну молодість предків моїх», «сіяли, жали, жили як уміли, місяця-серпа посивілі сини», «славний образ дідуся десь поза законом».
Цікаві пісенні тексти: «Прадідівська хата», «Я радію цій весні», «У моєму садку», «У дворі розцвітає вишня».
Рідкісний талант чорбівського митця вилився у віршах для дітей: «Зайчик Руся», «Їжачок», «Хрячок-дивачок», «Мишка», «Ласуні», «Каченята», «Телятко Му», «Котик», «Тобик»».
