Побачив у ФБ вельми красномовний колаж із фотографій. На фото — певні події із сучасної української історії. Тієї самої історії, котра більше, аніж красномовно, підтверджує тезу великого мудреця Гегеля про те, що вона нікого нічому не вчить. Як почалося все із 1991 року лозунгами «Геть КПРС», так і продовжується до сьогодні.
А таки ж історія не вчить. Черговим свідченням цього є дискусія у тій же соцмережі. Один користувач, якого добре знаю, як людину щиру та небайдужу, але занадто емоційну і запальну, запропонував, за його словами, нестандартний вихід із замкнутого кола помилок, у яке потрапили українці. Мовляв, проблему поганих і ще гірших гетьманів, яких ось уже тридцять років успішно вибирають собі земляки, можна вирішити, сказавши «Геть» самому інституту президентства. А що, зробимо Україну чисто парламентською республікою і… І заживемо.
Нестандартний підхід, що й казати. Особливо, глянувши на набір фотографій із безкінечними «гетями».
От давайте собі уявимо ситуацію, що завтра Зеленський уже не матиме тих повноважень, які в нього сьогодні є. І? І керуватимуть вами Коля Тищенко із ресторану «Велюр», Ілюша Кива із жомової ями та інші перукарі, конферансьє, фінансові аферисти та схожий непотріб, який українці успішно завели у владу, а потім із якогось доброго дива почали очікувати від них роботи для свого блага.
Уявили? Вам полегшало? Ну, якщо полегшало, то можете очікувати, що ляльководи підготують вам відповідний сценарій. Ви вчергове скажете «геть», на кілька місяців забагатієте думкою, а потім через рік-два до набору ілюстрацій вічно безуспішного українського вибору додасться ще одна фотографія.
Може бути інший сценарій. На чергових виборах без вибору вам запропонують, замість нинішньої команди веселих і кмітливих, якихось дуже-дуже «мужніх і потужніх». Клоуни народу набридли, давайте дамо народу справжніх чоловіків. Можна — військових, есбеушників. Таких дуже суворих, дуже чесних, здатних навести лад сильною рукою. Смешка на минулих виборах уже пробували, шанси є.
А потім все повториться.
Сумно, чи не так? Дуже-дуже хочеться бути оптимістом і написати, що ось-ось зійде сонце, з’явиться світло в кінці тунелю, ось він, наш Месія, який нас виведе і приведе. А потім назвати прізвище і спробувати отримати за це трохи грошей.
Але немає такого прізвища. Хоча ні, є. Це — поки що десятки мільйонів прізвищ. Щирих, добрих, але занадто запальних і емоційних українців. Поки що десятки мільйонів. Адже за сценарієм їх має залишитися менше десятка.
Просто оці десятки мільйонів мають позбавитися ілюзій щодо простих рішень. Для початку — хоча б перестати вірити тому, хто запропонує черговий «геть».
