Рівність чоловіків і жінок: реалізація гендерної політики на Полтавщині

Гендерна політика – це комплексна цілеспрямована діяльність держави, міжнародних та недержавних організацій щодо інтегрування гендерного підходу для ліквідації усіх форм дискримінації за ознакою статі в суспільстві. Таким чином, вона є не просто окремим напрямком державної політики, а інтегруючим компонентом усіх складових напрямків політики держави, враховуючим її вплив на представників різної статі.
Термін „гендер” введено в соціальні науки Енн Оклей в 70-ті роки ХХ ст. Соціологи проводять різницю між чоловіком та жінкою за такими ознаками: бiологiчна стать, гендерна iдентифiкацiя, гендернi ролі. Гендер має соціальний та правовий аспект. Основою правового статусу особистості є її фактичний соціальний статус, тобто реальний стан людини в суспільстві. Право вводить цей стан в законодавчі рамки. В соціальному відношенні статус являє собою певну систему соціальних можливостей людини.
Гендерна рівність є однією з ознак правової держави. Держава зобов'язана забезпечувати дотримання прав людини, передбачених міжнародним законодавством. Навіть тоталітарна держава, якою наприклад був Радянський Союз, ретельно підтримувала гендерну рівність. Кількість жiнок-iнженерiв дорівнювала кількості чоловіків. Навіть в космос Радянський Союз відправив жінок одразу після чоловіків. В радянські часи жінки займали пости керівників підприємств та директорів установ. Але працюючи інженерами та директорами, жінки були змушені тягнути на собі тягар домашнього господарства та виховання дітей. Середньостатистична радянська дружина відпрацьовувала 8 годин на виробництві (нерідко шкідливому, оскільки робота там краще оплачувалася та дозволяла раніше піти на пенсію), проводила ще 1,5 години в громадському транспорті, а потім відпрацьовувала ще 5-7 годин у плити, з дітьми або за пранням. Крім того, радянське суспільство було глибоко патріархальним за своїм світосприйняттям, в суспільній свідомості укорінився принцип поділу праці, професій і занять на чоловічі і жіночі, а деякі виключення лише підтверджували загальне правило.
Просуваючись на шляху інтегрування в європейське співтовариство, Україна орієнтується на досягнуті там стандарти, в тому числі і в питаннях гендерної політики.
Ґендерна політика в країнах Європейського Союзу пройшла декілька етапів розвитку: від політики поліпшення становища жінок та політики в інтересах жінок до політики забезпечення рівних прав та можливостей. Країни, які хочуть вступити до Європейського Союзу, повинні запроваджувати законодавство ЄС стосовно рівних можливостей та розділяти цілі ЄС щодо вирівнювання ґендерного балансу в країнах.
Окрім структур Європейського Союзу, важливе значення мають також інституції та діяльність Ради Європи, яка об’єднує абсолютну більшість країн континенту і членом якої Україна є з 1996 р., а також Організації з безпеки та співробітництва в Європі. Рада Європи займається розробкою засад гендерної політики вже понад 25 років. Нині у складі Ради Європи діє Керівний комітет з питань рівноправності між жінками та чоловіками
Рівність статей закладена в основу всіх свобод людини. У Доповіді про розвиток людини за 2000 рік, підготовленій Програмою розвитку ООН, виділено сім основних свобод:
•    свобода від дискримінації – за ознакою статі, расової, етнічної, національної належності або релігійних переконань;
•    свобода від злиденності: право на гідний рівень життя;
•    свобода розвитку і реалізації людського потенціалу;
•    свобода від страху – від погроз, особливої небезпеки, від катувань, свавільних арештів та інших актів насильства;
•    свобода від несправедливості і порушень законності;
•    свобода думки, слова, участі в процесі прийняття рішень і формування асоціацій;
•    свобода достойно працювати, не піддаватися експлуатації.

Яким же є становище жінок в Україні на сьогоднішній день?
Принцип гендерної рівності закріплений в Конституції України. Статті 3, 21, 23, 24 Конституції закріплюють рівність чоловіків та жінок в усіх сферах життя. Частина третя ст. 24 Конституції України, безпосередньо присвячена подоланню дискримінації стосовно жінок в Україні та наголошує на тому, що рівність прав жінок i чоловіків забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-полiтичнiй та культурній діяльності, у здобутті освіти та професійній підготовці, у праці та винагороді за неї i так далi. Йдеться також про те, що створюються умови, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством. Мова йде про правовий захист, матеріальну і моральну підтримку материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам та матерям. (Україна. Закони. Конституція України: Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-ІV від 08.12.2004 р. – Київ,2007. – с. 8.) Законодавчо чоловіки позбавлені такої можливості. Саме такий підхід є характерною ілюстрацією формального розуміння принципу гендерної рівності.
Окрім цього Україною ратифікована ціла низка міжнародних документів, зокрема базова з цих питань – Конвенція про лiквiдацiю всіх форм дискримінації щодо жінок. Наскільки ці нормативні акти вплинули на розвиток гендерної рівності в нашій країні? По-перше, вони носять виключно декларативний характер та не забезпечені механізмами реалізації, тобто фінансовими та організаційними ресурсами для забезпечення даних зобов'язань, по-друге, громадянське суспільство в Україні на сьогоднішній день, нажаль, не є силою, яка здатна вплинути на гендерну ситуацію в країні. Отож, законодавче закріплення гендерної рівності не допомогло жінкам добитися реального рівноправ’я. Та найбільш відчутна гендерна нерівність у декількох сферах – праці та зайнятості, в сфері політики, у сімейному та повсякденному житті.
З розвитком в країні ринкових відносин жінки, як i всі громадяни отримали можливість для відкриття власної справи. Доля жінок в загальній кількості підприємців складає близько 30 %. В основному вони зайняті в малому та середньому бізнесі. У великому бізнесі жінки – рідкість. Становлення жіночого бізнесу в основному відбувається за рахунок iнiцiативи жінок, а не як результат дії спеціальних державних програм. Жіночий бізнес орієнтований в основному на роздрібну торгівлю, медицину, культуру та науку. Соціологи стверджують, що жінки у бізнесі демонструють більшу схильність до компромісів у взаємодії з партнерами, більше враховують моральні та етичні принципи. Але жiнки-пiдприємцi – лише незначна частка працюючих жінок. Серед найманих працівників показником дискримінації є рівень заробітної плати. В цілому рівень жіночої заробітної плати складає 2/3 чоловічої. Гендерна нерівність в оплаті праці є прямим порушенням принципу рівної оплати за рівну працю. Майже в усіх галузях народного господарства жінки займають низькооплачувані посади. Всі ці роки на ринку праці простежується ще одна закономірність: чоловіки витісняють жінок з перспективних і добре оплачуваних посад. Традиційні стереотипи масової свідомості суттєво обмежують можливості кар'єрного росту для жінок та негативно впливають на їх сімейні відносини як тільки вони добиваються перших успіхів. При працевлаштуванні у жінок менше шансів, ніж у чоловіків, отримати вакантне місце. До того ж нерідко роботодавець зазначає, що конкурс оголошується виключно для чоловіків. Чи є така позиція роботодавців виправданою? Так, дійсно, жінка може раптом піти у декретну відпустку, у відпустку по догляду за дитиною, але чоловіки частіше вживають спиртне, що відбивається на виконанні їх службових обов’язків. Така очевидна нерівність позицій жінок та чоловіків на ринку праці призвела до фемiнiзацiї бідності. Сьогодні кожна третя жінка має рівень доходів, що дорівнює прожитковому мінімуму. Жінки складають більшість у найбільш соціально незахищених категоріях громадян: пенсіонери, безробітні, працюючих у бюджетній сфері. Скрутне матеріальне становище нерідко штовхає жінок на заробітчанство, вони їдуть в основному нелегально, залишаючи малолітніх дітей на своїх родичів, що нерідко означає напризволяще. Окрім того, як правило, наші спiввiтчизницi змушені перебувати за кордоном у нелегальному статусі, що нерідко призводить до негативних наслідків, часто такі жінки стають об'єктом продажу та подальшої сексуальної експлуатації.
Ще однією з латентних проблем нашого суспільства є домашнє насильство. За неофіційними даними (офiцiйнi данi з цієї проблеми відсутні) кожна 5 жінка в Україні була жертвою домашнього насильства. Фактично, в Україні до сьогоднішнього дня немає реабiлiтацiйних центрів для жертв домашнього насильства, що стали нормою для цивілізованих країн. Кваліфікована правова допомога є малодоступною для більшості жінок, якi потрапили в скрутну ситуацію.
Ще однією проблемою є сфера політики. Прекрасна стать складає 53% населення країни, кількість жіночих організацій зростає, а кількість жінок в органах влади зменшується. Успішних і відомих жінок-політиків чи державних діячів в Україні дуже мало.
Проблема забезпечення паритету в суспільному житті України набуває останнім часом все більшого значення. Сьогодні конституційні принципи демократизму (стаття 24 Конституції України) відкривають в Україні широкі перспективи для утвердження політики рівних можливостей чоловіків та жінок.
Соціально-економічні труднощі, які переживає сьогодні українське суспільство, стоять на заваді рівноправності і потребують від жінок більше зусиль у процесі відстоювання та забезпечення своїх прав. Сучасне українське жіноцтво повинно усвідомлювати себе як активну складову суспільства та повноправного суб’єкта соціально-економічного реформування й розбудови держави. У зв’язку із цим на сьогодні є актуальною проблема підвищення суспільно-політичної активності жінок та їхнього соціального статусу, що передбачає більш широке залучення жіноцтва у сферу прийняття управлінських рішень з метою реалізації свого демократичного права впливати на політичне, економічне і культурне життя держави. Подолання аполітичності більшості жінок серед українського загалу та байдужості у ставленні до державних справ повинне сприяти зростанню рівня захищеності інтересів жінок як у державі, так і в родині.
Разом з тим дуже загострились проблеми чоловіків. Чоловіче безробіття зростає швидшими темпами, ніж жіноче. Чоловіки йдуть на пенсію на п’ять років пізніше, ніж жінки, хоча тривалість їх життя на 12 років менша. Такі хвороби, як туберкульоз, алкоголізм, наркоманія, і таке явище, як суїцид, панують переважно у чоловічому середовищі. Надзвичайно гострою є проблема збереження репродуктивного здоров’я чоловіків.
В Україні здійснені перші кроки щодо гендерних нововведень:
•    проведено гендерний аналіз українського суспільства;
•    прийнято Верховною Радою України Закон України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”;
•    прийнято Указ Президента України „Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”;
•    затверджено Кабінетом Міністрів України Державну програму з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року;
•    відбувається розробка механізму управління ґендерними процесами в системі законодавчої та виконавчої влади;
•    розпочато ґендерну експертизу українського законодавства;
•    впроваджується ґендерний компонент в науку, освіту, просвіту тощо.
Гендерна політика інтегрує специфіку, інтереси і цінності обох статей як рівноправних. Фундаментальною у цьому залишається роль держави і права. Саме такий підхід є основою Стратегії ґендерних перетворень в Україні. Впровадження стратегії гендерних перетворень має на меті:
•    спрямування державних та громадських структур суспільства на врахування гендерних аспектів у своїй діяльності та поліпшення гендерної ситуації в Україні;
•    підвищення рівня розуміння зв’язку між ґендерними питаннями, політикою та розвитком у суспільстві;
•    стимулювання зростання зацікавленості до усунення гендерних невідповідностей;
•    посилення відповідальності щодо відповідних зобов’язань.
В Полтавській області на врегулювання ґендерних процесів спрямоване розпорядження голови облдержадміністрації від 27.02.2007 року № 77 ,,Про затвердження Обласної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року’’, яким утворено Міжвідомчу координаційну раду з ґендерних питань та проблем сім’ї при обласній державній адміністрації.
В 25 районних державних адміністраціях створені та діють консультаційно-дорадчі органи з ґендерних питань та проблем сім’ї за участю представників громадськості.
В області з 2006 року працює радник голови обласної державної адміністрації з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків - голова громадської організації „Полтавська спілка жінок „Чураївна” Курилко В.О. Також призначено 19 радників керівників місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
У 2009 році серед 2690 державних службовців області неалічувалось 856 чоловіків і 1834 жінок. При формуванні та аналізі кадрового резерву для державної служби обов’язково приділяється увага кількості жінок, включених до його складу. Наприклад до складу резерву на посади голів райдержадміністрацій зараховано 55 осіб, з яких 6 – жінок. На підприємствах, в організаціях і установах області заброньовано 2000 робочих місць, у тому числі 738 місць для жінок, які мають дітей у віці до 6 років, одиноких матерів з дітьми до 14 років або з дітьми – інвалідами.
У Полтавській області працює 1148 керівників всіх рівнів, із яких 503 - чоловіки та 645 - жінки.
Середня заробітна плата чоловіків по області станом в 1,33 рази більша від заробітної плати жінок. З метою зменшення ґендерного розриву в доходах у різних галузях і сферах життєдіяльності суспільства здійснюються заходи щодо підвищення вартості найманої робочої сили, дотримання розміру мінімальної заробітної плати, формування тарифної сітки (схеми посадових окладів), підвищення питомої ваги заробітної плати в собівартості продукції та ефективності використання робочого часу і застосування сучасних мотиваційних систем високоефективної праці.
У 75% укладених регіональних та галузевих угод, колективних договорів включаються положення, що забезпечують рівні права та можливості жінок і чоловіків, зокрема:
покладання обов’язків уповноваженого з ґендерних питань – радника керівника підприємства, установи та організації, їх структурних підрозділів на одного з працівників на громадських засадах;
комплектування кадрами і просування працівників по роботі з дотриманням принципу надання переваги особі тієї статі, щодо якої в них існує дисбаланс;
усунення нерівності за її наявності в оплаті праці жінок і чоловіків на базі загального соціального нормативу оплати праці, а також на основі професійної підготовки (перепідготовки) кадрів;
Облдержадміністрацією спільно з Полтавським обласним осередком Ліги соціальних працівників України проводяться семінари, тренінги з основ реалізації на регіональному рівні державної сімейної та гендерної політики, Форум жінок-депутатів місцевих рад Полтавської області, і урочисте нагородження переможниць обласного конкурсу „Жінка року 2008”(200 осіб). Триває підготовка до проведення конкурсу ,,Пані Полтавщина” 20 березня 2010 року.
До всіх учбових програм Полтавського обласного Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій включено питання гендерної рівності та нормативно-правових засад і реалізації гендерної політики в області.
Облдержадміністрацією та її структурними підрозділами на місцях приділяється велика увага утвердженню гендерної культури у суспільстві, створенню позитивної громадської думки та підвищенню ролі жінки-матері і статусу сім’ї в області, спільно з відділами культури та туризму, центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проводили заходи до 8 березня- Міжнародного дня прав жінок і миру, Дня Матері, Всеукраїнської акції ,,Я пишаюся, я тато!”. Всього у 2009 році в області організовано та проведено 144 культурно – мистецьких заходів для 26808 учасників та глядачів.
В Полтавській області продовжується реалізація пілотного проекту з питань запобігання насильству в сім’ї та допомоги потерпілим від насильства в сім’ї. В рамках проекту організовано та проведено 2 семінари-тренінги “Організація роботи уповноважених з захисту прав дітей і жінок на місцевому рівні” для посадових осіб органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, на яких покладається координація діяльності в галузі сімейної політики.
В області забезпечено діяльність 3 спеціалізованих служб „Телефон довіри” Полтавського обласного, Кременчуцького і Комсомольського міських центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Діють 22 громадські організації ґендерного спрямування, із них 2 організації в 2009 році реалізовували на території Полтавської області проекти і програми ґендерного спрямування за фінансової підтримки відділу у справах сім’ї та молоді облдержадміністрації та 2 громадські організації – за сприяння представництв міжнародних організацій та фондів в Україні. Зокрема, Полтавський обласний осередок Ліги соціальних працівників України та Полтавська філія Суспільної служби України з червня 2007 року по березень 2009 року реалізували проект ”Інтеграція ґендерних підходів у процесі прийняття та втілення рішень” за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні; Полтавський центр сім’ї “Родинний дім” здійснює постійну підтримку жертв торгівлі людьми через Міжнародну організацію з міграції на основі довгострокової угоди.
Питання гендерної політики висвітлюється в обласних та районних газетах, на ОДТРК „Лтава” в програмі „Полтавські телевізійні новини”, інформаційній радіопрограмі „Панорама”, на Інтернет - сайтах облдержадміністрації, Головного управління інформаційної та внутрішньої політики облдержадміністрації та ОКІА „Новини Полтавщини”. В області за минулий рік розроблено та розповсюджено центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді 2000 екземплярів друкованої продукції (буклети, календарі, флаєри).
Щоквартально громадською організацією „Спілка жінок „Чураївна” готується до друку та виходить загальнополітичне, інформаційне видання „Полтавський Форум. За рівні права та можливості” накладом 2000 екземплярів.
Разом з тим, на шляху до встановлення справжньої гендерної рівності у нашому суспільстві ще наявні певні негативні чинники:
- стереотипи масової свідомості, де й досі жінка розглядається слабшою у порівнянні з чоловіком, другорядною в суспільному, політичному та економічному житті;
- кризова економічна ситуація (i особливо безробіття, що часто штовхає жінок на заробітчанство, нерідко призводить то продажу жінок та їх подальшої сексуальної експлуатації) та переважаючий на ринку праці попит на працівників-чоловіків, а не жінок;
- недостатньо розвинуте громадянське суспільство, у тому числі пасивність жіночих організацій та окремих жінок у відстоюванні своїх законних прав та свобод.
Ситуація в сьогоднішній Україні потребує реалізації послідовної державної гендерної політики, системної співпраці з цього питання органів державного управління, наукових установ, засобів масової інформації та організацій громадянського суспільства.

Логін:
Пароль:
запам'ятати