Поки в Україні набирає обертів чергова хвиля коронавірусу, до нас підібралася ще одна, доволі знайома, але небезпечна, хвороба — грип. Аби вберегти громадян від неї, в Україну доставили вакцини від трьох виробників. Утім, на відміну від ковідної вакцини, за щеплення від грипу платити доведеться із власної кишені. Як скоро можна вакцинуватися від грипу після щеплення проти ковіду, чи є в Україні шанси на власне виробництво вакцини та яким має бути підхід до вакцинації, у ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів керівник Державної санітарно-епідемічної служби України в 2014–2016 роках СВЯТОСЛАВ ПРОТАС.
— Ви вакцинувалися?
— Звісно, вакцинувався проти ковіду, проти грипу ще ні. Та я вакцинуюся щороку, і цього разу виключення не буде. Як радять фахівці, і я сам, як фахівець, вважаю, що проти сезонних респіраторних хвороб треба вакцинуватися перед кожним сезоном.
— Якщо я проти ковіду щепився, а це більш важка форма грипу, невже вакцина мене не може вберегти від сезонного грипу?
— Ковід — це не грип. Так, на початку багато хто говорив, що це — як звичайний грип. Але коли ми побачили, як перебігає хвороба, скільки помирає людей, а найтрагічніше — які наслідки після ковіду… Я не хочу зараз наганяти страху.
— А давайте наганяти, щоби люди йшли вакцинуватися.
— Це неправильно, тому що така примусова вакцинація породжує тільки бізнес-шахраїв, які торгують липовими довідками. Це має бути свідомо і добровільно.
По-друге, я не є прихильником публічних лікарських порад, тому що вони призводять до самолікування, що є сьогодні ключовим елементом, який викликає недовіру до медицини.
— Чому тоді у світі та і в Україні планують пускати на роботу та в громадські місця тільки вакцинованих? Це вже не є свободою вибору.
— Я не поділяю таких рішень. Я ще раз наголошую на тому, що такий підхід сприяє виключно одному — збільшенню попиту на шахрайські дії. Ми маємо достукатися до кожного, роз’яснити, у чому користь вакцинації.
У нас є інформаційна згода на щеплення, але немає інформаційної незгоди з вакцинацією, де би кожному громадянину під підпис роз’яснили негативні наслідки відмови від вакцинації і попередили про те, що він буде лікуватися за власний кошт, а не коштом платників податків, якщо він не вакцинується та потрапить до лікарні. Це було б дієвим механізмом.
А так ми не можемо достукатися до кожного. У нас система побудована так, щоби потягнути пацієнта до себе, а не прийти до нього й наблизити до медичної допомоги. Якщо би ми наблизили, ми би побачили, що більшість людей усе ж таки хоче вакцинуватися.
— Хочуть, бо правильно пройшла роз’яснювальна робота? Чи апеляція до страху?
— Ні, просто доступність. Уявіть собі, скільки людині в селі треба витратити часу, нервів та здоров’я, щоби вакцинуватися.
Треба виходити з інтересів пацієнта, а не держави. А тут вийшли з інтересів держави, тому що інфраструктури під вакцини немає, з лікарями ніхто не працює. Тому вирішили, що ми створимо дефіцит, ажіотаж, і до нас прийдуть люди. От воно і спрацювало. Але воно спрацювало виключно на ці 10–16%, які зараз є.
А щоби ми мали хоча б 30–50%, треба, щоби сімейний лікар працював із кожним пацієнтом і взяв у нього цю згоду або незгоду. От повірте, якщо би ми зібрали 40 млн. цих згод, була би інша картинка.
— Чи треба робити перерву між щепленнями проти ковіду та грипу?
— Безумовно. Ви ж розумієте, що будь-яка вакцина — це інородне тіло в організмі, на яке виробляється відповідний імунітет. Якщо ми перевантажимо організм різними збудниками, то не кожен може це витримати.
Інтервал витримувати необхідно, і навіть не два тижні, бо ми знаємо, що імунітет від коронавірусу формується на 20-й день. Тому щонайменше місяць треба зробити перерву. І знову ж таки, рішення має приймати виключно пацієнт зі своїм сімейним лікарем, бо тільки лікар знає всі його проблеми. Дуже важливо, що багато людей мають певний імунітет до грипу. Сьогодні не є проблемою здати аналізи та дізнатися напруженість імунітету до грипу.
— Чи пов’язаний імунітет від щеплень з імунітетом від інших інфекцій?
— Специфічного імунітету не буде, бо ми ж розуміємо, що є антиген, який має певний набір білків. На нього виробляються антитіла, які нейтралізують цей антиген. Тобто, ці антитіла, які вироблені до одного збудника, безумовно, не можуть нейтралізувати інший збудник. Але це — якщо ми говоримо про специфічний імунітет.
Є ще гуморальний імунітет — загальний, коли під час проникнення будь-якого збудника виробляються різного роду біологічно активні елементи, які нейтралізують не по специфічності, а в цілому будь-який інший збудник. Можна сказати, що певний рівень захисту — базовий — безумовно є, але він мінімальний. Якщо ми знаємо, що наш організм дуже сприйнятливий до тих чи інших інфекцій, то краще посилити специфічним імунітетом.
— Особисто знаю про випадок, коли вакцинована людина захворіла на коронавірус і померла внаслідок тромбозу.
— Випадки, коли помирають вакциновані люди, — одиничні, але вони є. Навіть виробник будь-якої вакцини описує несприятливі події після вакцинації, але їхня частота дуже незначна. Це 1 на мільйон, 1 на 100 тисяч, 1 на 10 млн може бути. Але ж ми маємо зважати на баланс ризиків. Тобто, якщо ми 99 999 людей рятуємо від тяжкого перебігу хвороби або від смерті, а стотисячний при цьому помирає, то це різний баланс інтересів. Це треба в першу чергу усвідомлювати, тому що в нас немає стовідсоткового захисту ні від чого.
— Кабмін виділить 25 млн. гривень на популяризацію щеплення по телебаченню. На вашу думку — це відмивання коштів чи це матиме певний ефект?
— Це чистої води відмивання. Я щиро переконаний у тому, що чим більш агресивну інформаційну кампанію про вакцинацію ми ведемо, тим більше ми посилюємо антивакцинальні настрої.
Це насамперед пов’язано з тим, що це робиться під час самої пандемії. Це треба робити в міжепідемічні періоди, це має бути постійна, системна робота — тиха і спокійна. Не агресивна, мовляв, усі вакцинуйтеся, нікого нікуди не пустимо, а демонстрацією певних подій, історій, які показують, що людина вакцинувалася, і це її вберегло від того й від того.
Та вже пізно думати про профілактичні заходи. Я вважаю, що було би дуже доречно, якби ці 25 млн. віддали на мобільні бригади, щоби вони поїхали по селах. Сьогодні Національна служба здоров’я платить 25 грн. за одну вакцинацію. Порахуємо: у мобільній бригаді троє людей, от вакцинували 10 людей, їм заплатили 250 грн., а вони спалили бензину на 1000 грн., ще й зарплату виплатити треба та закупити засоби індивідуального захисту. Є тут економіка? Не буде воно працювати. У нас гроші за пацієнтом. Це правильний механізм, але це механізм мирного періоду. А в нас сьогодні війна — війна з вірусом. Там не можна фінансувати за економічними принципами, там треба виділяти кошти для того, щоби боротися.
— У світі вперше схвалили вакцину від малярії. І хоча препарат поки недосконалий, вчені переконані, що це величезний крок уперед. Чи не трапиться так, що років за 5 нам із вами для того, щоби кудись піти, доведеться носити по 10 довідок?
— Це дуже добре, що наука не стоїть на місці й розробляє. У контексті малярійної вакцини — це така емерджентна вакцина для певних тропічних країн, де є ризик захворіти. Таких вакцин багато: від жовтої лихоманки, від інших вірусних захворювань та геморагічних лихоманок. Це має відбуватися, тому що ми живемо у світі боротьби біологічних організмів.
Ми ж бачимо, що різні віруси, у тому числі й коронавірус, мутують, щоби знову і знову вражати наш організм. Так само й люди мають вакцинуватися, аби пристосуватися до вірусу, щоби той не завдавав шкоди.
Вакцинація без перебільшення врятувала людство. Але тепер це стало величезним бізнесом. Це один із найбільших бізнесів, мабуть, навіть більший, ніж зброя, проституція й наркотики. Ця гонитва за грошима — це якраз той момент, який посилює антивакцинальні настрої. Навіть ця ситуація з двома дозами — там науки медичної мало. А буде і третя. Ми бачимо чистий бізнес-інтерес. Такі речі потрібно припиняти, а ВООЗ не слідувати таким речам. Хоча я розумію, що вони залежні від внесків тих же фармкомпаній.
— Як провести незалежне дослідження?
— Повністю незалежне — нереально. Для того, щоби провести дослідження, потрібні гроші. А гроші в кого? У фарми. Вони наймають людей, а в них конфлікт інтересів. От вам і замкнене коло.
Ми говоримо про виробництво вітчизняних вакцин. Ще на початку 90-х у вже незалежній Україні підіймалося це питання першим головним державним санітарним лікарем Віктором Марієвським. Та коли зібралася міжнародна група експертів, вони сказали: «Ви розумієте, що в країнах, де населення менше 50 млн., економічно невигідно запускати таке високотехнологічне виробництво».
— А це високотехнологічне виробництво? Чи навіть репутаційне?
— Ні, це високотехнологічне й дуже дороговартісне виробництво. Ви ж розумієте наслідки, якщо після вакцинації щось піде не так? Тому в України шансів запустити виробництво немає. Максимум, що ми можемо зробити, — це коли в каністрах привозять, а тут розфасовують. Воно в нас мало місце, і зараз відновлюється. І його презентують нам як те, що ми виробляємо українську вакцину.
— А чи перевіряють у нас завезені вакцини?
— Ні. У часи великої медичної перебудови в нас абсолютно знищили систему державного контролю за лікарськими засобами та за імунобіологічними препаратами. А знаєте, яка мотивація була? Типу, як ви можете своїми нещасними лабораторіями, де штукатурка відвалюється, перевіряти за іноземними суперсучасними лабораторіями?
Та окрім цього ще мають значення фахівці, яких у нас щороку менше. Але ж є серйозні спеціалісти, які можуть, втерти носа навіть іноземним фахівцям. І в мене тут питання до тих, хто приймав це рішення: чому скасували контроль, замість того, щоби побудувати сучасні лабораторії та навчити хороших фахівців? Оце мене вражає.
Тобто люди приходять на керівні державні посади не для того, щоби відновити спроможність і посилити Україну, а для того, щоби відкрити країну для усілякого, вибачте, хламу. Це в загальному, це не конкретно чогось стосується. Мотивація людей, які приходять до влади, мене дивує.
— І ви, знаючи все це, не побоялися собі зробити вакцинацію? Чи ця вакцина перевіряється?
— Я не побоявся. У мене навіть було серйозне ускладнення — реактивний поліартрит — після вакцини. Він у мене почався після хвороби, але вакцина його посилила до такого ступеню, що я прокидався вночі від болю й мусив пройти курс лікування. Але я вважаю, що вакцинуватися треба, тому що я мінімізую ризики. Я перехворів у легкій формі, у мене взагалі не було антитіл. Тому в мене не було вибору, мені треба було вакцинуватися.
