Ось і настав листопад. Побутує думка про те, що саме цей місяць є психологічно і фізично найскладнішим у житті людини. Не кожної, звичайно. Адже досить велика частина людства живе в таких широтах, де фактично відсутня зима, як явище. І у них, жителів якоїсь там Шрі-Ланки, Єгипту чи навіть Канарських островів, ніколи не буває морозів, холодних осінніх дощів, безкінечних ночей і коротесеньких днів.
А ось нам, громадянам України, де всі вищеописані не надто приємні явища є, таки доводиться із року в рік проживати і переживати їх. І в багатьох людей саме в листопаді настає загострення депресії. І навіть цей місяць частенько називають депресивним.
Потрібно визнати, підстави для такого визначення таки є. Дійсно, тепла пора року остаточно закінчилася. До настання веселих Різдвяних свят ще майже два місяці. А остаточного травневого потепління ще й ген-ген, навіть на горизонті не видно. Роботи в саду чи на городі, за якими можна згаяти час і відволіктися від надокучливих, найчастіше сумних, думок, уже немає. На пляжі — лише затяті «моржі», за якими і споглядати страшнувато. Холодно. Дні короткі, ночі довгі. Як тут у депресію не впасти?
Тим більше, в українських реаліях, де ще газ занадто дорогий, у хаті холодно, по телевізору — жах жахом поганяє. І смерть близька й невідворотна — або Путін нападе, або Ковід задавить.
Насправді ж, усе зовсім не так сумно. І справа навіть не в тому, що й Путін не нападе, та й Ковід, швидше за все, не задавить. Людство, у тому числі й українці, успішно переживали періоди і болячки набагато тяжчі.
Просто надто рідко нам нагадують про те, що все, насправді, залежить від нас самих. І ні від кого більше. У тому числі й те, яким буде наш персональний листопад. Та й усе життя в цілому.
Згадаємо відому притчу:
...Історія ця відбулася давним-давно в одному старовинному місті, у якому жив великий мудрець. Слава про його мудрість розійшлася далеко за межі рідного міста. Але була в місті людина, яка заздрила славі мудреця. І ось одного разу заздрісник вирішив вигадати таке питання, щоб мудрець не зміг на нього відповісти. Пішов він на луг, спіймав метелика, посадив його між зімкнутих долонь і подумав: «Спитаю-но я в мудреця, який метелик у мене в руках: живий чи мертвий? Якщо він скаже «живий», я зімкну долоні, і метелик помре. А якщо скаже «мертвий», я розкрию долоні, і метелик полетить. Ось тоді всі зрозуміють, хто з нас мудріший!» Так і сталося. Заздрісник спіймав метелика, посадив його між зімкнутих долонь і прилюдно запитав мудреця: «Скажи, наймудріший! Який у мене метелик у руках: живий чи мертвий?» І тоді великий мудрець, який був дуже розумною та далекоглядною людиною, відповів: «Усе в твоїх руках...».
Зайвий раз згадати про цю притчу примусив не лише депресивний листопад, а й одна із статей цього номера «ЕХО». Це та, що про Олега Охріменка.
От вдумайтеся. Чоловік без ніг. Сім’ї немає. Живе на пенсію в селі, де найближчий і найвірніший співрозмовник — телевізор. У нього теж депресивний листопад. Йому теж холодно і мало грошей. У нього теж ніч довга, а день короткий.
А він батька шукає, якого ніколи не бачив. Спокою ні собі, ні людям не дає. І у відчай не впадає.
То, напевне, таки не в листопаді справа і не в несприятливих обставинах? У ставленні до цих обставин, у точці зору, з якої на них дивишся та сприймаєш.
І в кожного із нас практично завжди залишається можливість змінити не лише отой психологічний листопад, а і все своє життя. І все це дуже просто. А головне — якщо не зовсім безкоштовно, то із мінімальною вартістю.
Приміром — викинути за вікно телевізор, зайнятися йогою чи іншою фізкультурою, прибрати в будинку чи кімнаті, а з цим — і в голові, поговорити з рідними чи друзями, почитати паперову книгу. Ще краще — вибрати час і піти гуляти. Слава Богу, місць для цього в нас більше, ніж достатньо, є берег річки, є ліс, є луки. Погана погода? Так завдяки секонд-хенду зараз у кожній хаті гардероб такий, що можна взвод солдат одягти.
Безумовно, один такий крок, один порив вашого життя повністю не змінять. Але дійсно мудрі люди давним-давно розповіли менш мудрим і розумним, що головне — зробити перший крок. А потім повторити його ще і ще раз. А з цим досить швидко зміниться і саме ставлення до життя. І депресивного листопаду вже не буде.
«На коня» — ще одна хороша притча:
Мудреця запитали:
— Чи можеш ти пояснити, якою є мета життя людини?
— Не можу, — відповів він.
Тоді його запитали:
— А в чому хоча б сенс життя?
— Не знаю, — відповів мудрець.
— А що тоді знає про життя твоя мудрість?
Мудрець посміхнувся:
— У житті не так важливі ціль і сенс. Головне — відчувати її смак. Адже краще їсти пиріг, ніж міркувати про нього.
