Люди вимагають, аби кобеляцька влада виконала рішення суду, що заборонив вивезення відходів на ділянку посеред лісу, незаконно проголошену звалищем.
Як відомо, епопея із вивезенням міського сміття в ліс продовжується уже більше двох років. У 2019 році міські депутати проголосували за те, щоб вивозити відходи в сосновий ліс. Із того часу комунальники це й роблять.
Коли все це починалося, були нечисленні акції протесту, спроби лісників, які користуються цією земельною ділянкою, перекрити в’їзд на неї, було кілька перевірок співробітників державної екологічної служби і навіть відкрита кримінальна справа за їх результатами. Але сміття продовжували возити в ліс.
У 2021 році Полтавський окружний адміністративний суд скасував рішення, прийняте в 2019‑му році кобеляцькими депутатами. Точніше, був скасований один пункт. Ось цей, далі — цитата «..11.Зобов`язати директора Кобеляцького комунального підприємства «Водоканал плюс» ОСОБА_1 з 15.09.2019 здійснювати розміщення твердих побутових відходів на земельній ділянці, розташованій на відстані 2,2 км від міста Кобеляки на території сміттєзвалища, яке утворене в 60‑роки ХХ століття;…»
Де-факто, суд заборонив комунальникам вивозити сміття туди, куди вони його вивозили. І... вивозять. Адже ніхто з міських чиновників не поспішив виконувати рішення суду.
Хоча, знову ж, це є кримінальним злочином і карається дуже суворо. За невиконання рішення суду можна «загриміти» за ґрати на вісім років із позбавленням права займати певні посади. У принципі, ця теза в основному стосується директора «Водоканалу Плюс» Володимира Юрка. Адже саме він підписує наряди та інші документи, що засвідчать його причетність до невиконання рішення суду. А ось міський голова Копелець, звично для себе, залишиться «білим і пухнастим». І чи стане він «витягувати» Юрка з криміналу — питання ще те. Поки що сучасна кобеляцька історія не знає прикладів того, щоб Олександр Олександрович рятував підлеглих від вироку суду. Натомість, із тієї ж історії відомо, як один із підлеглих Копельця, тоді — голови РДА, потрапив у тюрму, а потім покінчив із життям.
Але то — історія і майбутнє. А в сучасності комунальники возять сміття в ліс. Так було і 10 січня, аж доки…
Троє проти всіх
У понеділок, 10 січня 2022 року, до звалища під’їхала машина. Було це близько 14‑ї години дня. Із автомобіля встали двоє чоловіків і жінка. Машину залишили прямо посеред в’їзду на незаконне звалище. І цим самим заблокували рух для комунальної вантажівки, з якої якраз викинули чергову порцію мотлоху. А потім один із чоловіків викликав поліцію.
Людьми, які заблокували комунальників на місці правопорушення, були жителі колишньої Сухинівської сільської ради Артур Ковач, Станіслав Катричок та його мама.
У принципі, у останні два роки лише вони роблять якісь кроки щодо припинення беззаконня в кобеляцькому лісі, у цьому випадку — борються із засміченням. Державні органи звично бездіють, населення — у кращому випадку, співчуває громадським активістам, переглядаючи новини в соцмережах.
Артур Ковач пояснив свої дії наступним чином:
— Ми, як законослухняні громадяни, припинили правопорушення, фактично — злочин. Зараз викликаємо поліцейських, аби це задокументували і прийняли відповідні міри. Наполягатимемо на тому, аби був затриманий комунгоспівський автомобіль, як знаряддя злочину.
Доки приїхали поліцейські, до звалища під’їхав ще один автомобіль. Із нього встав житель Підгори Володимир Голтвянський. Між ним та учасниками пікету виникла дискусія. Володимир висловив думку, що подібні акції можуть лише погіршити ситуацію, адже припинення вивезення сміття з Кобеляк може мати серйозні екологічні наслідки. Хоча Голтвянський і погодився з тим, що вивозити сміття в ліс незаконно. Він запропонував усім громадським активістам консолідуватися і вимагати від міської влади оприлюднення заходів по ліквідації звалища в лісі і вирішення проблеми з утилізації відходів у цілому.
Натомість Артур Ковач зауважив:
— Ми рік не чіпали міську владу через звалище. Давали їм шанс виконати рішення суду і вирішити проблему. Але ж очевидно, що ніхто нічого робити не збирається. На них діють лише такі методи, методи активного спротиву. Доб’ємося, аби арештувати одну машину, потім — іншу, потім — трактор, що повезе сміття на незаконне звалище. І тоді вони нарешті почнуть щось робити. У нас і до поліцейських є питання. Вони, чомусь, усі протоколи, усі відео долучають до горезвісної кримінальної справи за фактом забруднення земельної ділянки. А мають же відкривати нове кримінальне провадження — щодо невиконання рішення суду.
У ході дискусії прозвучала інформація, що міська влада планує відкрите чергове незаконне сміттєзвалище десь у районі села Деменки.
Через дві години Артур Ковач повідомив редакцію:
— Сміттєвоз нібито затримали. У всякому разі, поїхав він до відділення поліції. До мене знову звертався Володя Голтвянський. Він передав нібито пропозицію міської влади про проведення «круглого столу» з питання утилізації відходів. Думаю, що то буде марна трата часу. Адже міські чиновники навіть самі перемовини вести не хочуть, передають свої побажання фактично через сторонню особу. Також думаю, що сміттєвоз після рішення суду віддадуть комунальникам. Але ми будемо постійно блокувати техніку на звалищі і вимагатимемо її затримання. Аж доки сміття в ліс перестануть вивозити. По-іншому нинішня міська влада не розуміє. Врешті, на це звернуть увагу і в області, і в Україні.
Чим усе це закінчиться? Якщо в Ковача і його однодумців вистачить наснаги й далі діяти в подібному стилі, то вони неминуче свого доб’ються. На їх стороні — закон. А безкінечно ігнорувати законні вимоги активних громадян не можуть навіть у наскрізь корумпованій державі, якою є Україна.
P. S. Ключове слово в останньому реченні — «активних». Уже згадана історія постійно підтверджує, що для досягнення необхідного результату достатньо активної участі в процесі десятків або й сотих процента населення. Усі інші просто спостерігатимуть, а потім змиряться із результатом.
Тим більше, буде цікаво засвідчити, як троє жителів Сухинівки змусили «утертися» так званих «сильних світу цього». Хоча, які вони сильні? Звичайні бовдури, які користуються невіглаством та байдужістю більшості населення.
