25 січня в міському центрі культури та дозвілля відбулася зустріч керівництва та жителів громади з представниками українсько-німецького підприємства БІТ. Воно є підрозділом німецької фірми Braun Industrial Technology GmbH для реалізації проектів в Україні та СНД, основною метою якого є управління проектами в сфері відновлюваної енергетики.
Зал центру культури та дозвілля був заповнений майже на сто відсотків. Це й не дивно, адже проблема вивезення побутових відходів набула для Кобеляк небувалої актуальності. Для того, щоб це розуміти, достатньо жити в містечку і кожного дня ходити по його вулицях, «милуючись» горами сміття поряд із майданчиками для їх вивезення.
Уже два тижні комунальники не вивозять відходи з міста. Адже набрало законної сили рішення суду про скасування «вікопомного» голосування міських обранців, після якого створили звалище в лісі. Ще тоді в 2019 році міську владу неодноразово попереджали, що звалище ніколи не буде узаконене і рано чи пізно доведеться його ліквідовувати. Але на попередження ніхто з влади не реагував.
Після рішення суду міський голова не придумав нічого кращого, як повезти сміття на територію колишнього асфальтного заводу, що неподалік села Сухинівка. Але там комунальники зіткнулися із спротивом місцевих жителів, які не пропустили вантажівки із відходами.
У теорії — все прекрасно
На початку зустрічі відвели час для доповідей заступнику генерального директора БІТ Володимиру Ткачуку та головному інженеру Олегу Йовженку. Вони ознайомили присутніх із основними принципами роботи підприємства з переробки відходів. Доповідачі наголосили, що в роботі цього сміттєпереробного заводу використовуються сучасні європейські технології, відпрацьовані вже десятиліттями в Німеччині.
Що може переробляти завод і що виробляти? У основному, мова йшла про переробку органіки, тобто залишків харчових продуктів та рослинних решток. Технології дозволяють переробляти все — від недоїдків до бур’янів з городів, гілок, листя, соломи. Окрім того, можлива й переробка пластикових відходів.
Кінцевий продукт — біогаз або електроенергія. Тобто енергію, отриману із сміття, можна перетворювати в електричну і або продавати, або використовувати на потреби громади. Схожа історія з біогазом. Як приклад сучасного підходу до переробки відходів у потрібну людям енергію був названий досвід агрохолдингу «Астарта», що встановив завод у Глобиному.
За словами спеціалістів БІТ, застосовувана технологія, випробувана в Європі, дозволяє повністю уникнути шкідливих викидів у атмосферу. Читай — нічого не тхнутиме і людей не труїтиме.
Безумовно, навіть після роботи такого сучасного виробництва залишаються відходи. Їх частка становить 5 відсотків від переробленого сміття. Відходи складуються на спеціальному полігоні. Вони по своїй структурі схожі на кокс. Їх теж можна використати при облаштуванні доріг.
Запуск виробництва створить для громади 40–45 робочих місць. Після виходу підприємства на прибуток, бюджет громади, як співзасновника підприємства, потенційно може щорічно поповнюватися на 20 мільйонів гривень. Це — не рахуючи податкових надходжень.
Підприємство, яке «бітовці» пропонують Кобелякам, здатне виробляти 1,5 мегавата електроенергії. Його окупність — чотири роки. Побудувати підприємство можна за два роки. Для того, щоб розмістити виробничі потужності, необхідно лише чотири гектари землі. Перероблятиме підприємство від 15 до 65 тисяч тонн відходів у рік.
Де знайти 100 мільйонів гривень?
Як розповіли громадськості «бітовці», зараз міській раді необхідно виділити земельні ділянки та створити спільне з ними підприємство. Згідно із пропозицією, громада може призначити туди заступника із числа місцевих жителів. А потім претендувати на 30 відсотків прибутку.
Але ж.. Для того, щоб дожити до прибутку, потрібно гроші витратити. А тут уже не все так райдужно. Міська громада має виконати обов’язкову умову — 30 відсотків співфінансування. Вартість проекту — 9 мільйонів евро. Громада має виділити третину. У гривнях це майже сто мільйонів. Проект — теж за кошти громади. Це — 10 мільйонів.
Щодо ста мільйонів, то, за словами представників фірми, громада може їх навіть позичити в державному бюджеті чи в банків. Але «десятку» на виготовлення проектної документації необхідно «нашкребти» самотужки.
Під час обговорення присутній в залі депутат Полтавської райради Олег Решетило запитав, чи є в підприємства успішний досвід будівництва таких заводів в Україні? І чому в них не вдалася співпраця із сусідньою Решетилівською громадою, де представники БІТ уже були?
Як виявилося, діючих заводів в Україні в БІТ ще немає. Хоча вони вже були із своїми пропозиціями в Рівному, Вінниці, Херсоні, Поляні (Закарпаття), Стриї, Південноукраїнську. Поки що скрізь або триває обговорення, або виготовляють документи на землю.
А що робити із сміттям зараз?
Безумовно, створення такого підприємства, якщо це не афера, було б для Кобеляк не лише вирішенням проблеми з утилізацією відходів раз і назавжди, а величезним технологічним проривом, який одразу б надав громаді набагато вищого статусу і привабливості для інвесторів.
Але поки що потенційний завод аж ніяк не вирішує проблеми із сміттям, яка існує вже сьогодні. Адже якщо навіть припустити, що все йтиме ідеально, то підприємство запрацює через два роки. А гори сміття в Кобеляках височіють уже сьогодні.
Тому й не дивно, що міський голова Олександр Копелець у своєму виступі говорив не лише про майбутнє співробітництво з українсько-німецьким підприємством.
Олександр Олександрович підтримав ідею «бітовців». Але більше говорив про інше.
На жаль, нічого нового і обнадійливого присутні в залі з уст міського очільника не почули.
Усе, що відбувається в Кобеляках, читай — проблема з вивезенням відходів, Олександр Копелець вважає політичною змовою. За його словами, у місті є група з 10–15 осіб, які навмисно перешкоджають процесу вивезення. Це вони не дозволяють вивалювати відходи на АБЗ і підпалюють контейнери.
Копелець розповів, що домовився про вивезення відходів у Нові Санжари. Але через кілька годин, давши поперідню згоду, керівництво тамтешньої громади відмовило Кобелякам.
Для того, аби перевірити цю інформацію, одразу по закінченню зібрання ми зателефонували до керівника Новосанжарської селищної ради Геннадія Супруна. Той підтвердив, що мав розмову з Копельцем і спочатку погодився приймати кобеляцькі відходи на загальних підставах. Але потім відмовив. Конкретну причину відмови Геннадій Супрун не назвав.
Тепер, за словами Копельця, він веде перемовини, аби вивозити відходи у… Мачухи. Напевне, міський голова обмовився, адже полігон для утилізації відходів є у Макухівці.
Хоча, вірогідність того, що кобеляцьке сміття будуть приймати на макухівське звалище, котре давно переповнене і постійно горить, теж є дуже й дуже туманною.
Чому Копелець не хоче везти відходи на полігон у Горішні Плавні, він не пояснив. Сказав лише, що то далеко. Хоча, Макухівка ще далі.
