Вхід | Реєстрація

Завод у Сухинівці або каньйон у Лучках

Завод у Сухинівці або каньйон у Лучках

У середу відбулася зустріч міських чиновників із жителями Сухинівки та Лісного. Кобелячани, точніше, один із них, агітували селян погодитися на будівництво сміттєпереробного заводу. Агітація виявилася невдалою.

Зустріч була призначена на 10 годину ранку. Уже за десять хвилин до її початку біля будівлі будинку культури вишикувався цілий автопарк. Це прибули чиновники з Кобеляк. Забігаючи наперед, потрібно відзначити, що ціль їх приїзду до кінця залишилася незрозумілою. Адже в нинішній міській раді право голосу має лише одна людина, усі інші мовчать, похиливши голови. Щось схоже відбувалося того дня і в Сухинівці — Копелець говорив, його підлеглі мовчали. Хоча роль масовки вони виконали, із сорока присутніх третина приїхали з Кобеляк

Яким був правовий статус цієї зустрічі, теж до кінця ніхто так і не зрозумів. Це були не громадські слухання і не звіт міського голови чи депутатів. Просто поговорили і розійшлися.

Тепер — про що ж поговорили.

Суцільний «шкереберть»

Олександр Копелець представився і сказав, що не приїхав переконувати та агітувати, а вислухати думку громади. Потім почав розповідати про свої плани на 2022 рік. За його словами, міська влада планувала займатися ремонтом артсвердловин по всій громаді. Необхідно відремонтувати 19 об’єктів. Якщо громаді не допоможуть грошима із бюджетів вищих рівнів, то своїх грошей для проведення необхідних ремонтів не вистачить. Копелець підкреслив:
— Сухинівка була номером один у планах.

Далі він розповів, що міська рада планувала виділити п’ять мільйонів гривень на ремонт доріг. У тому числі, і на ремонт автодороги від Канав до колишнього поста ДАІ, що проходить через Сухинівку.

Але все «пішло шкереберть». Саме так сказав Копелець. За його словами, полігону для захоронення ТВП немає в жодній із 60 громад Полтавщини. Але проблема з цим самим захороненням виникла лише в Кобеляках.

Далі він нагадав про історію та сьогодення кобеляцьких звалищ. У тому числі, і про те, що було створене міською владою прямо в лісі. Міський голова сказав, що його підлеглі працювали з архівами і знайшли, що воно, звалище, у тому лісі й було до 1961 року. Потім відходи почали возити в Ганжівку. Потім були — вулиця Покровська і ліс. У обох випадках лише судовими рішеннями була встановлена фактична заборона на вивезення відходів у згадані місця.

А зараз, як сказав міський голова, «проплачені люди» агітують за те, щоб вивозити кобеляцькі відходи в Горішні Плавні. Ким і навіщо «проплачені», не уточнював.

Зрештою, відходи в Горішні Плавні таки й повезли. За словами Копельця, їх вивезли його друзі, із міського бюджету кошти виділили лише на оплату паливно-мастильних матеріалів.

Далі Копелець продовжив розповідати. Він сказав, що приймання сміття на полігоні в Горішніх Плавнях коштує 81 гривню, а вартість його довезення туди становить 5 тисяч гривень.

І зробив висновок, що в рік громада буде витрачати 20 мільйонів гривень на вивезення відходів у Горішні Плавні.

Як це буває у нього завжди, Олександр Копелець не показав присутнім жодного документу, жодної товарно-транспортної накладної, рахунку чи договору, калькуляції витрат, що могли б підтвердити правдивість його слів.

Але із сказаного ним присутні мали б зробити висновок, що через незаплановані витрати на вивезення сміття доведеться забути про ремонти доріг та свердловин.

Тут Копелець нагадав, що Кобеляцька громада є, за рівнем власних доходів, однією з найбідніших у Полтавській області. Точніше, він сказав «четверта знизу».

А причину такого жалюгідного стану бюджету міський голова вбачає в низькому рівні оплати за землю, якою користуються місцеві аграрії.

Тут він згадав про те, що в селі Галях платять по сім гривень за гектар. І дуже прозоро натякнув, що така оплата надходить від фермера Олександра Жука, який розорав луки, перетворив їх у ріллю, а платить, як за сінокоси та пасовища. І навіть прокуратура, яка про це знає, не може нічого вдіяти.

Звичайно ж, Олександр Олександрович і тут вчергове збрехав. Уже наступного дня редакція отримала від згаданого Олександра Жука документальне підтвердження того, що ситуація із тією землею зовсім не така, як розказує міський голова. Але про це — в іншому матеріалі номера.

А ще Олександр Олександрович згадував і село Придніпрянське, де, знову ж, виключно за його словами, «люди живуть і здають землю по сертифікатах».

«Ви просто рішили, що так буде. А воно не буде»

Тобто присутні на зібранні мали зрозуміти, що більша частина проблем Кобеляцької громади буде вирішена після того, як Жук заплатить за свої 42 гектари набагато більше, аніж зараз, у Придніпрянському люди отримають інші документи на свою землю, а жителі Сухинівки дозволять вивозити кобеляцьке сміття на територію колишнього асфальтного заводу. А потім там за два роки збудують переробний завод.

Присутні не зрозуміли. Точніше, зрозуміли по-своєму, а тому не погодилися із аргументами Копельця. У всякому випадку, на підтримку будівництва сміттєпереробного заводу поряд із Сухинівкою так ніхто і не висловився.

Головним опонентом Копельця в той день став місцевий житель, колишній депутат сільради Олександр Литвин. Він наголосив, що, в силу різних географічних факторів, поява сміттєпереробного заводу на території колишнього АБЗ становитиме значну екологічну небезпеку. І резюмував:

— А місце для звалища є. Я говорив про нього і колишній голові РДА Тамілі Шевченко, і її заступнику Катишкову. Скажу і вам. Це місце — величезний і глибочезний природний каньйон неподалік села Лучки. Туди від Кобеляк 29 кілометрів, не так і багато. Населений пунктів поряд немає, із річкою не сусідить. От там і готуйте місце, і возіть туди.

Анатолій Руденко виступав дуже пристрасно. Він сказав:

— Вам спочатку потрібно було до нас, до людей, прийти і говорити з нами, пояснювати. А ви що зробили? Ви одразу повезли сміття на АБЗ. А ми не пустили без документів. Ви думали мусорку зробити на АБЗ. Просто рішили, що так буде. А воно не буде. І чого ви раніше нічого не робили, аби проблему вирішити?

Артур Ковач висловив своє зауваження щодо фільму про роботу сміттєпереробного заводу. Він сказав:

— Я бачив це кіно вже в Кобеляках. Це — комп’ютерна графіка, гугл-анімація. А де «живий» завод, де він працює в Україні? Ця фірма, що ви в Кобеляки привозили, ще жодного заводу не збудувала.

Зрештою, розмова закінчилася. Копелець сказав, що тепер його підлеглі «підуть по людях», тобто проведуть опитування серед жителів Сухинівки та Лісного на предмет їх ставлення до ідеї будівництва заводу поряд із населеними пунктами, у яких вони живуть.

А ще Копелець оголосив, що буде втретє балотуватися на посаду міського голови. Напевне, це була єдина достовірна інформація, що пролунала із його уст у той день.


Автор: Ігор ФІЛОНЕНКО, «ЕХО»


Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини України та Полтавщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook
10 лютого 2022, 16:57 | Кобеляки | Суспільство
1. Fuks / 11 лютого 2022, 08:51
Скажем так...Не впечатліла тронная речь кандидата политических наук царя всія Кобеляки Александра..Як завжди брехня,популізм.Недасте мусорки води не дам,дороги не дам.За Озера взагалі бреше,там інша проблема.Одне зрозумів що погоне в Сухинівці попід хатками своїх опричників які шантажем,залякуванням і т.д зберуть підписи за мусорку в селі,і ніякого заводу,ніяких Плавнів .Все буде в шиколаді.Хоча область прийняла програму по будівництві сміттєпереробнихаводів уПлавнях,Пирятині і т.д.НАМ царям закон не писаний..ще буде.
Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном



Курс НБУ

Зачекайте, йде завантаження...

Логін:
Пароль:
запам'ятати


Реєстрація | Нагадати пароль

Шановні водії!

У зв’язку зі значним погіршенням погодних умов та сильної хуртовини частина траси Р-52 у Царичанському районі являєтсья непридатною до використання!

Служба порятунку звертає Вашу увагу на те, що вирушаючи у таку погоду в дорогу Ви йдете на це на свій страх і ризик - у випадку неможливості вибратися із снігових заметів на дорогах чекати допомогу можливо прийдеться досить довго.

Тому рекомендується відмовитися від подорожей автомобілем до стабілізації ситуації