У період первісного накопичення землі, у якому нам зараз доводиться жити, частенько трапляються непередбачувані ситуації. Буває й таке, що люди, які добросовісно пройшли всі етапи оформлення земельної ділянки та отримали всі необхідні рішення, тим не менше залишаються без нічого.
Зараз в Україні склалася унікальна ситуація, коли держава офіційно дозволила продаж земель сільськогосподарського призначення і, водночас, залишила можливість отримати землю безкоштовно. І нібито, у цьому нічого поганого й немає. Нехай би люди, які з різних причин не змогли скористатися своїм законним правом на безкоштовне отримання у власність земельних ділянок, і використали його, це право. Нагадаємо, що кожен громадянин України, теоретично, може безкоштовно отримати шість земельних ділянок різного розміру. Ну, про отримання землі для ведення фермерського господарства вже можна благополучно забути. А ось інші п’ять ділянок різного призначення ще «в ділі».
Отже, і до сьогодні кожен громадянин має право на таку землю:
- для ведення особистого селянського господарства — не більше 2,0 га;
- для ведення садівництва — не більше 0,12 га;
- для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше 0,25 га, у селищах — не більше 0,15 га, в містах — не більше 0,10 га;
- для індивідуального дачного будівництва — не більше 0,10 га;
- для будівництва індивідуальних гаражів — не більше 0,01 га.
Безумовно, більшість людей, які мешкають у сільській місцевості, зараз, передусім, цікавить питання отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Адже це — два гектари землі. На них уже можна щось виростити і потім реалізувати з вигодою для себе. Але головна «фішка» сьогодення не в цьому. А в тому, що цю землю можна миттєво продати. Ділянки під ОСГ, до речі, можна було продавати завжди, тому їх і надавали громадянам України неохоче.
І от, уявіть ситуацію. Є два гектари землі. Точніше — до двох гектарів, адже під ОСГ можуть дати і одну «сотку», не порушивши при цьому закон. І їх, ці два гектари, і до цього часу роздають безкоштовно. Не зовсім, звичайно. Адже доведеться витратити 6–7 тисяч гривень на виготовлення документів та реєстрацію свого права. Але ж після цього можна, продавши цю землю, отримати суму, в десятки разів більшу. Або багато-багато років отримувати орендну плату.
Тому й не дивно, що люди зараз прагнуть передусім отримати таку земельну ділянку. Але не все так просто. Ці землі перейшли в комунальну власність громад. А це означає, що ним розпоряджаються, у тому числі, й безкоштовно роздають…
Ну, не громади, звичайно. Хто «простому сіряку» дасть можливість землю іншому «сірому» безкоштовно наділити? У кращому випадку, це роблять депутати. А як правило, керівники громад. Такий собі «джек-пот» випав у 2021 році головам міських, селищних та сільських рад. Можна, нарешті, роздерибанити те, що не встигли зробити чиновники Держгеокадастру. А не встигли вони ще багатенько.
Ділянка одна, а власників — двоє
І, звичайно ж, голови громад «джек-потом» охоче користуються. При цьому не забуваючи, у першу чергу, про себе та своїх «любих друзів». «Сіряки» ж, як завжди, можуть сподіватися лише на щасливий випадок. А буває й таке, що звичайна людина, пройшовши всі інстанції і отримавши всі документи та рішення, у останню секунду дізнається, що землі в неї таки ж немає.
Саме в таку ситуацію недавно потрапила жителька Деменок Зоя Миндрул.
24 липня цього року жінка отримала від Кобеляцької міської ради «благословення» на виготовлення технічної документації для отримання 1,65 гектара землі для ведення особистого селянського господарства.
Оскільки часи «ненависного режиму Держгеокадастру» минули, то документи, точніше проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, були виготовлені за пару місяців. Хоча до того Зоя Миндрул чекала 9 років. Адже ще в 2012 році потрапила в список громадян, що претендували на свою частину із 17 гектарів на території Вільховатської сільради.
«Благословивши» Зою Миндрул на початок другої для неї епопеї з отримання землі, Кобеляцька міська рада чесно попередила, що не нестиме фінансової відповідальності у тому разі, якщо хтось інший раніше, ніж Миндрул, встигне оформити документи на цю землю.
Так буває, що на одну земельну ділянку виготовляють документи різним людям. І тоді, хто перший встиг, той молодець. А той, хто не встиг, мовчки витирає сльози і «хоронить» кілька тисяч гривень, витрачених даремно.
Зоя Миндрул цього разу нібито встигла. Адже 19 листопада 2021 року Кобеляцька міська рада прийняла нове рішення — цього разу вже про затвердження проекту землеустрою. І тепер жінці залишалося лише отримати цей документ «на руки» і зареєструвати право власності на таку довгоочікувану землю.
Але в той не надто прекрасний день, коли Зоя Миндрул спробувала зареєструвати своє право, їй повідомили, що її землю отримала інша людина, а саме, жителька Полтави Олександра Бесєдіна. Мало, ця земля вже й продана. Продана в Деменки 79‑річній Євгенії Козіс.
Тобто, у один день на одній сесії депутати міської ради затвердили проект землеустрою та безоплатно передали у власність земельну ділянку під одним кадастровим номером двом різним людям. А це вже є порушенням. І тут міська рада вже має нести відповідальність.
Ось тільки Зоя Миндрул, як і годиться, очікувала 20 днів, доки їй видадуть рішення, а Ганна Бєсєдіна отримала його в той же день, через кілька годин після закінчення сесії, і в той же день зареєструвала своє право власності. А через сім днів уже й продала цю землю.
Про що це свідчить? А це свідчить, по меншій мірі, про неохайність і безалаберність у підготовці документів чиновниками міської ради.
А ще про те, як «ретельно» вивчають депутати земельні питання.
І ще — про те, що хтось у міській раді може оформлювати документи на землю буквально протягом дня. Адже можна навіть не виготовляти проекти відведення, а замовити витяг про присвоєння потрібній земельній ділянці кадастрового номера (це коштує 110 гривень) і одразу отримати рішення сесії про передачу землі. А потім «заднім числом» виготовити проектну докуметацію.
Скажете, такого не може бути? Може, ще й як може. Потрібно лише бути «близьким до тіла» першої особи.
Чи порушили в Кобеляцькій міській раді права Зої Миндрул? Звичайно ж, порушили. І тепер по закону, і з точки зору моралі, мали б дати жінці іншу земельну ділянку, такого ж розміру. Та ще й вибачитись при цьому.
Але минуло вже більше двох місяців, а Зоя Миндрул так нічого конкретного і не почула. Так, вона може звернутися до суду. Так, вона виграє судовий позов. Але ж це знову час і матеріальні витрати. А ще — за судові витрати заплатять не чиновники і депутати Кобеляцької міської ради, а такі ж «сіряки», як Зоя Миндрул. Адже і міський голова Копелець, і його челядь харчуються за рахунок платників податків. І при цьому зневажають і порушують права тих людей, які їм платять непогану зарплату.
P. S. Коли матеріал уже був готовий до друку, редакція отримала інформацію про те, що на черговій сесії міські депутати вже вдруге будуть затверджувати виділення землі Зої Миндрул. Так що надія в жінки ще залишається.
