Відлуння від громадських слухань - чи будуть вантажівки й надалі курсувати?

ЛОХВИЦЯ І РАЙОН – ЗОНА СТИХІЙНОГО ЛИХА І ТОТАЛЬНОЇ БЕЗВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
22 березня 2010 року у приміщенні Лохвицького районного будинку культури місцеві «свободівці» взяли участь у організованих міською Радою громадських читань, що стосувалися проблем заборони руху великовагових автомобілів середмістям райцентру.
Всім і враз стало ясно, що Лохвиця - не лише загумінковий відстійник для іноземців та зплюндрована територія розпусти...., але й зона стихійного лиха та тотальної безвідповідальності представників влади та державних підприємств.
Після виступів міського голови, мешканців міста (а їх виступи були досить критичними до влади, а по суті справи – доволі конструктивними та виваженими) та деяких посадовців взяв слово, голова Лохвицької районного організації ВО «Свобода» Олександр Панченко, який у своєму короткому виступі наголосив, що очолювана ним організація подала до суду з цього приводу позов до міської Ради ще 19 жовтня 2009 року, коли стан доріг був ще досить задовільним, а при вулиці Перемоги було встановлено знак про заборону зупинки з обох сторін.
Виявилось, що по причині обмеження ваги при переїзді мосту у с.Млини до 15 тон, весь великоваговий транспорт, який рухався по автошляху від Сум та Полтави до Києва, був скерований по маршруту через села Юсківці-Лука, далі до Свиридівки, через Яшники й знову … до Лохвицю через вулицю Перемоги, так званий «круг», а з боку Києва – через частину напівкільцевої дороги, знову… до Лохвиці – через вулиці Радянська та Лєніна.
Відтак, маємо «замкнуте» коло.
Був раніше знаменитий лохвицький «круг», а зараз коло – коло безвідповідальності, зловживання та… ймовірного хабарництва.
Влада та шляховики, фактично закривши міст для великовагових автор через річку Сула у Млинах та змінюючи навантаження на дороги міста, перетворили центр нашого місто у пункт ЗІТКНЕННЯ двох або й більше великих транзитних потоків.
А це все призводить до направду надзвичайно ситуації – доріг фактично немає, житлові будинки лохвичан руйнуються, довкілля забруднюється….
І як наслідок – люди хворіють і, зрештою, - гинуть, бо Лохвиця займає одне з провідних місць по онкозахворюваності та на захворювання на ацетонурію у дітей.
Такого немає в жодному місті України, а, можливо, й у світі!
Отже, ми – перші, а, може, все ж – другі, після міста Калуша на Івано-Франківщині, яке внаслідок видобування корисних копалин йде під землю..
Молодці місцеві керівники Лохвиччини, добились таки до «призового» місця!
На громадських слуханнях стало ясно всім, що у всіх негараздах винні насамперед високі посадники міста й району, які мають для вирішення усіх питань руху вантажівок усі законодавчі важелі, - про це наголосив, посилаючись на відповідні нормативні, «свободівський» промовець.
Немає у владців лише одного – відповідальності за доручену громадою справу та за наші з вами комфортність, безпеку, довкілля, а зрештою – здоров»я та життя.
Така собі… «дрібничка».
Після зборів (а це не громадські слухання, бо немає статуту територіальної громади?) багато питань залишилось без відповіді:
- Хто ж передав комунальну власність (дороги) у загальнодержавну?
- Хто з місцевих посадовців підписав відповідний акт?
- Чому структури «Укравтодору» тоді не опікуються належними їм до відання дорогами у м.Лохвиці та в районі?
- Чому так звані інвестори спочатку виділяли на розвиток соціальної інфраструктури та потреби району раніше близько 4 мільйонів, а тепер лише – один?
- Хто конкретно вкрав ці щонайменше три мільйони або ж отримав так званий «відкат»?
- Чому, виділяючи земельні ділянки під розміщення свердловин для добування газу, - районна влада не вжила заходів для залучення цих підприємств у фінансуванні місцевих потреб?
На перший погляд, виходить замкнуте коло, ніби по Миколі Гоголю – «дурні і дороги», а насправді ж – тотальна система безвідповідальності, «відкатів» та дуже-дуже ймовірного хабарництва.
На ці питання на слухання у неопалюваному Будинку культури у Лохвиці не дав відповіді ніхто.
Ніхто, навіть запрошений кимось й розрекламований народний депутат України комуніст Сергій Гордієнко, який, вступивши в полеміку з Олександром Панченком, сказав, що пам’ятники Леніну встановлені згідно чинного законодавства, а інші у Лохвиці - самовільно.
Тоді керівник осередку ВО «Свобода» Панченко порадив «народному обранцю» відмовитись від купюр при отриманні високої зарплатні депутата, на яких зображено герб України чи портрет Гетьмана Івана Мазепи, якого перед цим вшанували у Лохвиці, мовляв, не тепер видають високі зарплати депутатам-комуністам у радянських рублях із зображенням Леніна, пам’ятник якому бовваніє поблизу святої для лохвичан історичної Соборної площі, де був колись давно відомий Собор Різдва Пресвятої Богородиці, споруджений останнім кошовим отаманом Січі Запорізької Петром Калнишевським.
…Наразі невідомо, чи затвердила таки сесія Лохвицької міської Ради запропонований проект рішення, що його ухвалили збори громадян 22 березня 2010 року, однак шляхи у нашому місті та районі, раніше вщент, зруйновані вантажівками та безвідповідальністю, прийдеться відновлювати дуже-дуже довго.
То ж хай не дуже ображаються ті, які побачили себе за тезами попередньої статті «свободівця» Олександра Панченка, що Лохвиця – загумінковий відстійник для іноземців та зплюндрована територія розпусти.
Це не так!
Бо Лохвиця та район – це ще й місце тотальної безвідповідальності посадовців, зруйнованих шляхів та будинків містян, стихійного лиха, онкозахворювань та ацетонурії та … «відкатів» і хабарництва!

Логін:
Пароль:
запам'ятати