Приховане минуле кременчуцьких керівників

Міський голова – посада не лише почесна, а й небезпечна. Радянське правосуддя винесло смертельний вирок одному з кременчуцьких мерів, а інший отримав 10 років виправних робіт. Керівники міста були звинувачені у «політичному» криміналі.

Несправедливо розстріляний
Криваві репресії 30-х рр. ХХ ст. не минули безслідно для Кременчука. «Чорні ворони» забирали не лише політично поміркованих інтелігентів, а й ідейних партійних працівників. У 1937 р. голова Кременчуцької міськради Федір Фусик був заарештований. Понад півроку тривало слідство, на початку 1938 р. суд виніс вирок: «Засуджений до розстрілу з конфіскацією майна». І лише через кілька десятиріч Федора Фусика було реабілітовано.
Федір Фусик став жертвою сталінських репресій. Відомо, що родом він з волинського села, закінчив учительську семінарію та працював службовцем, звісно ж, був членом партії – це першочергова вимога до керівників у СРСР. Федір Фусик був активним та відданим партійцем, адже він 12 разів обирався до рад чи виконкомів. На жаль, політичні обвинувачення не лише перекреслили стрімку кар’єру молодого, 37-річного, міського голови, а й позбавили його життя.

Голову міськради – під трибунал
«Музей – місце спогаду, а не осуду», – ці слова можна побачити у Міському краєзнавчому музеї, де ми дізналися ще одну історію про мера Кременчука Григорія Лагна, який потрапив під трибунал у 1941 р. Тоді, 9 серпня, всього за кілька днів фашистським загарбникам вдалося захопити Крюків. Влада Кременчука мала завдання якомога швидше підготувати підприємства до евакуації та заспокоїти населення. Не володіючи ситуацією, керівництво віддало наказ знищити підприємства та продукцію і відбуло у Полтаву. На допиті у слідчого керівник міського НКВС Георгій Фомін скаже, що не було зв’язку зі штабом.
— За розгубленість міського керівництва дорогою ціною заплатили кременчужани. У цей день були підпалені, знищені й виведені з діючих підприємства з усім обладнанням, сировиною та готовою продукцією: машинобудівний завод імені Сталіна, два борошняні комбінати, швацька, трикотажна та макаронна фабрики…40 тис. тонн зернофуражу, електростанція та ін. Збитки, завдані державі, обчислювалися десятками мільйонів карбованців, – про це лише у 90-х рр. розповість газета «Кременчуцька Зоря» у статті заступника начальника міського відділу КДБ Віктора Матвієнка та історика Лева Євселевського.
Керівництво залишило місто, але німці увійшли в Кременчук аж через місяць. Григорій Лагно потрапив під трибунал, який присудив йому до 10-ти років виправно-трудових робіт. Але, враховуючи характеристики засуджених, трибунал визнав за необхідне відправити їх на фронт.
У своїй заяві до обласного прокурора Григорій Лагно пізніше напише: «Всі товариші, яких судили разом зі мною, загинули в боях за Батьківщину. Не прийняли б ми рішення про знищення залишків матеріальних цінностей – все це залишилося б ворогу й нас би тоді звинуватили як зрадників Батьківщини».
Скільки ще таємниць про Кременчук та його жителів зберігається в державних архівах та документах КДБ?

Невідомі особистості
Співробітники міського архіву і краєзнавчого музею вивчають історію Кременчука та його керівників. Нещодавно Кременчуцький архівний відділ отримав листа з обласного архіву, в якому вказані прізвища керівників Кременчука з 1900 р. Найбільш відомим до революції був спадкоємний Почесний громадянин міста Андрій Ізюмов.
Після революції прізвища голів міської ради доволі часто змінювались, у 1930 р. на посту керівника тимчасово була навіть жінка. Відомо лише її прізвище – Малієвська. Загалом за 45 років з початку ХХ ст. Кременчук змінив щонайменше 13 керівників. На жаль, відомостей про деяких із них немає.
Приховане минуле кременчуцьких керівників.

Мер-красунчик
Психологи кажуть, що зовнішність політика – це важливо: виборці підсвідомо голосують за красунчиків. Найкращий доказ того – дореволюційний мер Кременчука Андрій Ізюмов, який був знаним красенем і кілька разів успішно обирався на посаду міського голови.
Андрій Ізюмов залишився в історії міста як непересічна особистість. Напевно, жоден інший посадовець за всю історію Кременчука не був стільки разів обраним на виборчі посади. Купець Ізюмов зробив блискучу кар’єру, одружився з найвродливішою дівчиною міста, запам’ятався тим, що вивів особливу породу ізюмівських голубів. Андрій Ізюмов одержав титул спадкоємного Почесного громадянина Кременчука. Цю заслугу отримував той, хто зробив для міста так багато, що славу батька мали право розділити і його діти, онуки та правнуки.
Перелік досягнень та чеснот Андрія Ізюмова можна довго продовжувати, але казали ще й те, що Ізюмов був просто щасливчиком та красунчиком, а з такими козирями і робити нічого не треба – лише піддайся течії, і вона сама тебе винесе на вершину слави. Чи насправді зовнішність та везіння так багато означають?
Породу ізюмівських голубів вивів дореволюційний мер Кременчука Андрій Ізюмов. Ізюмівський голуб – білосніжний, з великими чорними очима. За легендою, Андрій Ізюмов захопився голубівництвом, коли домагався руки красуні Насті – дочки настоятеля Покровської церкви. Батько дівчини був затятим голуб’ятником і не погоджувався на шлюб, але майбутній зять зміг досягти порозуміння.

Микола Глухов не бідніший за Андрія Ізюмова?
Мер Кременчука Микола Глухов мав понад 160 тис. грн сукупного доходу у 2008 р. Його колега Андрій Ізюмов у 1914 р. отримував 3500 рублів на рік. Хто міг дозволити собі більше? «Панорама» проаналізувала фінансові можливості нинішнього і колишнього мерів, перерахувавши їхню зарплату у «вічну» валюту – хліб, м’ясо та горілку.

Не карбованець, але мусить усім подобатися
Як електорат обирає свого кандидата? Загальні правила говорять: 90% успіху залежить від того, що являє собою претендент як особистість, наскільки приваблива його життєва історія та найближче оточення. І лише 10% успіху залежить від зовнішності.
Ви гадаєте, що це несуттєво? Навпаки – дуже важливо й, особливо, для жінок! Психолог Костянтин Слісенко розповідає, що чоловіки обирають розумом, а жінки – серцем:
— Взагалі, виборець голосує не за конкретну людину, а за образ майбутнього. Ми обираємо те, що хочемо одержати в майбутньому. У такій ситуації чоловіки аналізують вчинки, минулий досвід кандидата, а жінки більше схильні до емоцій, тому вони орієнтуються на власні почуття: подобається їм цей кандидат чи не подобається, хороший він чи поганий.
Й якщо для чоловіків особисті дані кандидата і зовнішні співвідносяться як 5:1, то для жінок особистість кандидата та його зовнішність однаково важливі.
Причому кандидату не треба бути надзвичайним красенем, досить відповідати середньостатистичним нормам привабливості: середній зріст, атлетична статура тощо. Усереднений візуальний образ більш виграшний, бо він задовольнятиме симпатії багатьох. Наприклад, доведено, що вусаті чи бородаті чоловіки втрачають до 15% голосів лише тому, що вуса і борода не всім подобаються. Тому політикам на початку кар’єри або виборів рекомендують позбавитися таких елементів шарму.
Крім цього, є певні закономірності, які спрацьовували упродовж століть. Наприклад, серед політиків і великих державних мужів частіше зустрічаються брюнети, ніж блондини, бо темноволосі люди викликають більше довіри, ніж біляві.
Якщо взяти за приклад Андрія Ізюмова, то на його фото ми бачимо високий лоб – ознаку розуму, вольове підборіддя і горда постава ніби говорять, що ця людина знає, куди йти. Вочевидь, у ті часи кременчужани хотіли бачити лідером саме такого керівника, впевненого і цілеспрямованого. До того ж, з давніх часів і дотепер Кременчук – місто підприємців, тому кандидат-підприємець має великі шанси на успіх, а Ізюмов був купцем.
Якого мера кременчужани оберуть незабаром? Важко сказати, але, певно, його зовнішність матиме мало значення, бо мешканці нашого міста традиційно відстоюють того, хто захищатиме їхні інтереси. Тому повторюся, ймовірніше, це буде людина бізнесу, бо підприємців у Кременчуці наразі дуже багато.
Статтю підготовлено за матеріалами публікації В. Матвієнка та Л. Євселевського у газеті «Кременчуцька Зоря» (14 серпня 1990 р.) та за сприяння співробітників Кременчуцького архівного відділу і краєзнавчого музею.

Логін:
Пароль:
запам'ятати