Але є моменти, коли сперечатися з приводу всього цього не тільки цілком етично, а й необхідно. Інакше як, наприклад, вибрати найчарівнішу жінку свого рідного краю? А саме таке завдання ставили організатори конкурсу «Пані Полтавщини—2010», який відбувся минулої суботи в міському Будинку культури. І представницьке журі, очолюване заслуженим працівником культури Олександрою Сидоренко, успішно справилося зі своєю непростою роллю: виставило конкурсанткам свої оцінки. А далі вже бали «сперечалися» за істинну, трансформуючи суб’єктивні враження поціновувачів у об’єктивний результат.
Учасниць конкурсу було 13 (даремно дехто з упередженням ставиться до цього числа: захід пройшов на одному легкому подиху!). На сцену виходили красиві, молоді, ефектні жінки, і паспортний вік декого з них видавала лише присутність дітей (інколи зовсім дорослих), котрі залишали свої місця в залі, щоб допомогти матусям справлятися з конкурсними завданнями. Недаремно кажуть, що жінці стільки років, на скільки вона має вигляд. Власне, задум організаторів і полягав саме в тому, щоб підняти рейтинг не юних, а зрілих представниць прекрасної статі, у яких за плечима є і життєвий і професійний досвід, які роблять кар’єру й водночас лишаються берегинями сімейного вогнища.
Аналогійний конкурс полтавській публіці демонстрували і в минулому році, з тією різницею, що цього разу він мав дещо ширший формат — до участі долучилися й мешканки Києва та Черкас. Відтепер наші пані теж виходитимуть на Всеукраїнську арену.
Програма конкурсу була побудована так, щоб упродовж чотирьох виходів на сцену кожна учасниця могла показати себе, як кажуть, в усій красі: розказати, чим живе, до чого прагне, чого досягла, на що здатна. Найповніше і найцікавіше це вдалося, на думку журі, при підтримці глядачів, працівниці «ОTP Банк» Вікторії Кравченко, котра й отримала корону «Пані Полтавщини—2010» (не випадково її ім’я символізує перемогу)!
Першою віце-пані стала заступник директора з виховної роботи ЗОШ № 10 Оксана Хабло з душею люблячої дітей Меррі Попінс. Титул другої віце-пані дістався менеджеру Кристині Батюк. Сюрпризом для глядачів виявилося те, що ця красуня виступала в одній команді зі своєю мамою товарознавцем Вірою Яценко, котра, сама записавшись в конкурсантки, загітувала до участі й доньку, хоч та нині мешкає в Києві. І не два, — аж три покоління зійшлося на сцені: до мами й бабусі долучився малий Денис, аби підтримати обох віршем. Обрали ще й третю віце-пані — Руслану Храмову, що працює керівником відділу постачання та договорів в одній із Полтавських установ. Вона всіх запалила своєю динамічністю і енергією.
Нагороди на цьому не закінчилися. Наприклад, перукарю-стилісту Тетяні Одуденко газетярі й телевізійники дали титули «Пані преса» і «Пані телебачення». Носієм «Чарівної української мови» назвали головного бухгалтера, котра була надзвичайно жіночною в товаристві сина й доньки, а яскравий національний костюм робив її схожою на розквітлу весну.
Були моменти, коли публіка нагороджувала шквалом оплесків не лише конкурсанток, а, наприклад, і чоловіка однієї з них — Віталія, котрий захотів сам представляти свою дружину, лікаря з невідкладних станів Аллу Требіну. Він так сердечно й захоплено охарактеризував кохану, що вся жіноча половина зали позаздрила їй, а чоловіча — йому.
Дуже оригінально справилася із «представленням» і головний спеціаліст юридичного відділу апарату облдержадміністрації Ірина Ковальчук, розігравши на сцені маленьку театральну дію: із сином та донькою, а також з усіма глядачами переглянула свій домашній альбом, кожне фото якого відбиває різні етапи її цікавого, насиченого подіями життя.
Якщо у багатьох конкурсанток це був сценічний дебют, то інженер-будівельник Ірина Тимо на широку публіку вийшла не вперше. Життєрадісній конкурсантці вдалося й глядачів розворушити, примусити їх згадати, що сміх найкращий відпочинок.
Цей конкурс був характерний тим, що кожна з учасниць не йшла в порівняння з іншими, бо мала свій особливий шарм, свою неповторність. Може тому жінки не почувалися суперницями. Скажімо, так грати й співати, як працівниця «Коралового клубу» Наталія Шевельова, не зумів ніхто. І неперевершеною виявилася в трактуванні моди дизайнер з Черкас Анна Скалько. А в граціозності — повар Марина Скалацька.
Приємно, що учасниць прийшли підтримати і найрідніші їм люди — батьки, діти, чоловіки. Для яких це коронування було абсолютно умовним, адже та, за котру вболівали, котру люблять, — усе одно найкраща.
Взагалі, дивлячись на конкурсанток, можна було 13 разів цитувати прекрасні рядки відомого поета Михайла Шевченка: «Красива жінка, Господи, красива! І волосинка у косі не сива, і смага не пекуча на устах, і висота над нею, висота! І ув очах її небесна сила…»
Залишається лише додати, що цей чудовий захід відбувся завдяки: продюсеру — заслуженому працівнику культури України Олександрі Сидоренко, директору —
Марині Козуб, режисеру — лауреату Всеукраїнського конкурсу режисерів естради та масових видовищ — Світлані Долженко, художнику — Віктору Козубу, ведучим — Олегу Годині та Яніні Барибіній.
