Триває другий місяць рашистсько-української війни. За цей час психіка більшості людей, особливо тих, хто не перебуває в безпосередній зоні бойових дій, уже пережила кілька станів. І певною мірою змогла адаптуватися.
І от, у певної частини українського суспільства, із числа тих, хто не зайнятий конкретними, потрібними державі й землякам, справами, виникло бажання «побавитися» в політику. Як кажуть, «Кому війна, а кому — мати рідна».
На минулому тижні редакція «ЕХО» зафіксувала небувалий з початку війни ріст такої собі політичної активності. Конкретніше — у соцмережах почалися активні «вкиди» компрометуючої інформації, направленої проти керівників держави та посадовців нижчого рівня.
Багато людей почали жваво розповсюджувати пости не надто добросовісних політиків про те, хто ж більш «винний» — Зеленський чи Порошенко.
На нашому провінційному рівні почалася інформаційна атака проти міського голови Олександра Копельця та його підлеглих. Напевне, вам теж доводилося читати «сенсаційні» повідомлення про нібито вкрадені продуктові набори, про їх низьку якість, була витягнута з архіву стаття анонімного автора про «копельцеве болото». Звичайно ж, ніяких фактів автори не наводять.
При цьому легко відслідковується чітка тенденція — більшість авторів подібних повідомлень не є «живими людьми». Вони зареєструвалися в соцмережах буквально кілька днів тому лише для того, щоб розповсюдити компрометуючу інформацію. У принципі — це стандартна практика політичної боротьби. І цим людям глибоко начхати на те, що держава знаходиться в стані війни. Головне — спробувати отримати владу.
У зв’язку з цим, хочеться звернутися до подібних «авторів».
Для початку прояснюємо позицію редакції «ЕХО».
Україна знаходиться в стані війни із сильним і підступним ворогом. Нам конче потрібно перемогти, аби не втратити державу, націю та майбутнє. Тому всі суперечності, уся різниця в політичних чи інших переконаннях відставлені на соте місце. Під час війни перемагає та сторона, яка зможе забезпечити керованість та дисципліну як у армії, так і в життєдіяльності держави, області, громади. Саме тому із першого дня війни автор цих рядків чітко заявив міському голові Олександру Копельцю, що на цей період критика та амбіції покладені глибоко в погріб. Переживемо, переможемо — тоді будемо чубитися, дискутувати і критикувати.
Звичайно ж, у разі виявлення неспростовних фактів колаборації з ворогом, крадіжок чи мародерства, ніхто мовчати не буде. Але підкреслюю — у разі отримання неспростовних доказів.
Тепер — зовсім коротко і зовсім по суті.
У мережі жваво «розганяють» інформацію про нібито крадіжку певної кількості продуктових наборів, зібраних для передачі соціально незахищеним людям.
Питання про це було прямо задане міському голові.
Міський голова відповів:
— Ні про яку крадіжку й мови бути не може. Був факт банальної людської дурості. Ось що сталося. Двоє наших працівників розвозили «гуманітарку». У одного виникла потреба відлучитися. Вони вирішили, що довезуть продукти наступного дня. Сім, повторюю, сім пакетів з продуктами були залишені вдома в другого працівника. І от він «від великого розуму» невдало пожартував із сусідкою, сказавши, що несе їх своїм дітям. А та одразу зателефонувала мені. Потім інформація з’явилася в соцмережах. Наступного дня ми провели «розбір польотів». Працівники визнали провину. Вони суворо покарані. Продукти доставлені адресатам. Але в мене немає жодної підстави пред’являти їм підозри у вчиненні крадіжки. Дурість —так, безалаберність — так. Але не крадіжка чи мародерство. Дехто пропонує людей прив’язувати до стовпів. На основі чого, повідомлення у Фейсбуці? А я б таких людей запитав — а якщо завтра на вас подібне напишуть? Теж прив’язувати і шмагати? Далеко ж ми тоді зайдемо. І до Перемоги точно не дійдемо.
Від автора: а мені хотілося б нагадати людям, які вже почали гратися в політику, що в Україні — війна. А якщо їм нічого робити, то набагато кориснішим буде зайнятися посадкою картоплі.
