17 мільйонів із народу

Першого березня в Лубнах розпочався суд над посадовими особами кредитної спілки «Лубно», яка заборгувала своїм вкладникам понад 17 мільйонів гривень. На лаві підсудних три особи: голова правління кредитної спілки, його заступник, який очолював кредитний комітет, і головний бухгалтер. Обласна прокуратура порушила проти них кримінальну справу за двома статтями: службова підробка, яка мала тяжкі наслідки, і заволодіння коштами в особливо великих розмірах групою осіб. У радянські часи за останній злочин визначали вищу міру покарання — розстріл. Зараз — від семи до дванадцяти років позбавлення волі.

Щоб зачитати підсудним пред’явлені їм обвинувачення, судді треба було чотири дні
До винесення вироку ще дуже далеко — районний суд повинен буде вивчити сто(!) томів матеріалів, зібраних у справі. Тільки для того, щоб зачитати підсудним пред’явлені їм обвинувачення, судді треба було чотири дні.
Багато потерпілих вважають, що прокуратура взяла «стрілочників», а ті, хто стояв за «Лубно» і розпоряджався її фінансовими потоками, дотепер на волі. Адже описане майно підсудних навряд чи тягне на десять тисяч гривень. Старенький «Москвич» колишнього голови правління оцінений 6,5 тисячі гривень, з домашнього майна бухгалтера можна буде реалізувати лише телевізор і пральну машину, а в голови кредитного комітету знайшли всього... 89 гривень. Правда, накладений арешт на трикімнатну квартиру в Миргороді, що використовувалася під офіс філії. Все одно небагато, скажемо відверто.
— Але, якби ці «стрілочники» не оформляли липові документи, не підробляли підпису, чесно вели фінансову діяльність, то все могло б бути по-іншому, — говорить слідчий з особливо важливих справ прокуратури Полтавської області Андрій Ральський, який очолював слідчо-оперативну групу по цій справі. — Вони відповідатимуть за свої конкретні вчинки. А тих, хто ще ховається від правосуддя, ми шукаємо, але зараз не час що-небудь говорити про це.
Знайти зниклі мільйони теж поки не вдалося — по кишенях такі суми не розпихають. Можливо, частина з них дійсно вкладена в прибуткові підприємства, але багато чого з накраденого шахраями попросту пущено на вітер. У невеликому райцентрі люди бачили, що верхівка правління «Лубно» роз’їжджала на дорогих автомобілях, майже безвилазно сиділа в ресторанах. Тільки навряд чи вкладники тоді думали, що за їхні гроші кілька людей влаштували для себе свято життя. Адже кредитна спілка виступала спонсором всіх помітних міських заходів, розміщала свою рекламу, де тільки можна, розширювала поле своєї діяльності, збільшуючи кількість філій. Загалом, нічим не відрізнялася від інших фінансових пірамід.
— Громадську організацію «Лубно» заснували у 2002 році півсотні простих жителів Лубен, — розповідає начальник слідчого відділу обласної прокуратури Андрій Литвин. — Спочатку вони кредитували самі себе, але мали право приймати до спілки й інших бажаючих, залучаючи їхні кошти. Тобто діяли в правовому полі, керуючись документами, розробленими на державному рівні. У той же час держава заборонила кредитним спілкам безпосередньо вкладати гроші у виробництво, щоб заробляти на цьому дивіденди, без одержання спеціальних ліцензій. Крім того, зняла із себе всяку відповідальність за їхню діяльність — у випадку банкрутства державний фонд гарантування внесків їм нічого не гарантує. Саме законодавча неврегульованість діяльності кредитних спілок і фактична безконтрольність із боку відповідних контролюючих органів дає можливість використовувати їх як прикриття для нечистих на руку людей.

«Ще надіявся на порядність директора філії, з якою ми були знайомі зі школи»
Як з’ясувалося зараз, тактика керівників «Лубно» була спрямована на те, щоб... не повертати вкладникам їхні внески, умовляючи клієнтів постійно продовжувати договори. Більшість кредиторів компанії задовольнялися високими відсотками, вірячи брехливій пропаганді про те, що їхні гроші працюють на них.
— У коридорі миргородської філії «Лубно» висіла яскрава діорама з об’єктами, які компанія нібито фінансувала, — розповідає один з потерпілих Анатолій Семенов, житель курортного Миргорода. — І мене це підкупило. До того ж тут касиром працювала моя знайома. «У вас тут все надійно?» — запитав я якось жінку, зайшовши у філію кредитної спілки, щоб більше про неї дізнатися. «Навіть не сумнівайтеся!» — завірила мене знайома.
Анатолій Володимирович незадовго до цього поховав матір. Продавши її квартиру в Кременчуці, розділив гроші порівну із братом — по шістдесят тисяч гривень. Якийсь час він думав, як розпорядитися спадщиною. А тут товаришеві потрібна була велика сума на покупку автомобіля.
— Товариш попросив позичити йому гроші на два роки. Ми оформили угоду, як слід, у нотаріуса, — продовжує Анатолій Семенов. — Але мій позичальник зумів віддати борг частинами набагато швидше, усього за рік. Він віддавав гроші, а я відносив їх у «Лубно», відкриваючи нові й нові рахунки. Останній розрахунок у нас із товаришем відбувся буквально за тиждень до кризи. Загалом, я встиг усі свої заощадження «подарувати» кредитній спілці.
— Коли вибухнула криза й почалися проблеми з виплатами відсотків, працівники компанії пояснювали, що ці труднощі тимчасові, заспокоювали, що спілка продовжує працювати, як колись, умовляли не піднімати паніку, — розповідає ще один житель Миргорода Олександр, який не побажав називати своє прізвище. — Ще на початку квітня минулого року, коли вже була порушена кримінальна справа за фактом шахрайства, на сайті кредитної спілки красувалося гасло: «Не панiкуйте, з КС «Лубно» спiвпрацюйте!». Чесно кажучи, спочатку я вірив, що все дійсно налагодиться. Може, просто хотів цьому вірити, оскільки розум відмовлявся сприймати, що я можу втратити всі гроші, які мав. І ще надіявся на порядність директора філії — адже ми були знайомі з нею зі школи. Ну, думав, може, попередить, коли гроші потрібно буде зняти без втрат. Може, підкаже, як мені вчинити...
Серед потерпілих (а такими визнані півтори тисячі осіб) в основному люди пенсійного віку. Бабусі з дідусями, відкладаючи з мізерної пенсії гроші, несли їх у кредитну спілку, сподіваючись одержати хоч якусь надбавку до своїх доходів. Дивіденди справді були привабливі — спочатку 24 відсотки річних, а останнім часом — 27! Але все одно втрати вкладників виявилися значно більшими. У середньому в кожного з них «згоріло» по 3 тисячі гривень. Хоча чимало й тих, хто втратив досить великі суми — сотні тисяч гривень: хтось продав майно, щоб вкласти гроші, хтось заробив на бізнесі...
— В інтересах більш ніж чотирьохсот малозабезпечених на підставі їхніх заяв обласна прокуратура подала в суд загальний позов про визнання цих людей потерпілими й відшкодування їм матеріальної шкоди, — повідомив Андрій Литвин. — Таким чином, вони звільняються від сплати судових витрат. У ході розслідування були повернуті й деякі суми, які позичальники заборгували кредитній спілці. До речі, позичальників, згодних оформляти кредит під 39 відсотків, в «Лубно» було не так багато, і обчислювалися ці кредити невеликими цифрами, усього декількома десятками тисяч. Повернуті гроші пішли на часткове погашення заборгованості із зарплат рядовим співробітникам компанії, як і передбачено цивільним правом. А також направлені державною виконавчою службою, що займається стягненням коштів з боржників, на виконання судових рішень, що набули законної чинності. Для забезпечення відшкодування заподіяної злочином шкоди нами подані відповідні позови, накладені арешти на майно кредитної спілки, яке за рішенням суду буде переведене на користь вкладників. А от рахунок стабілізаційного фонду, який фінансові структури формують на випадок краху, в «Лубно», на жаль, виявився порожній. Гроші були тільки на паперах.

На одну підставну особу могло бути оформлено кілька кредитів, і в кожному договорі «позичальник» по-різному розписувався
Не виключено, що кошти довірливих вкладників уже давно вивезені за кордон. У цьому правоохоронні органи підозрюють групу осіб на чолі з уродженцем Лубен Андрієм Осиною (прізвище змінене. — Авт.), який є одним із засновників кредитної спілки «Лубно» і співзасновником низки інших фінансових пірамід. Як з’ясувалося, Анатолій Осина очолював в одній із цих компаній ревізійну комісію (над її колишніми керівниками, до речі, нещодавно розпочався суд). За деякими відомостями, до рук Осини «прилипло» близько 50 мільйонів гривень. Одеським обласним управлінням міліції він оголошений у міжнародний розшук.
Зараз Лубенський районний суд перевіряє схеми, за якими діяла кредитна спілка «Лубно», що мала філії в Кременчуці, Миргороді й Полтаві. А тим часом у ході досудового розслідування за цією справою слідчо-оперативна група обласної прокуратури знайшла 15 фіктивних договорів на видачу кредитів, що перевищують 17 мільйонів гривень.
— Я прийняв справу до провадження в травні минулого року, — продовжує Андрій Ральський. — Якби вона ще трохи затяглася, багатьох документів, які лягли в основу доказової бази, ми могли б і не знайти — їх попросту відправили б на макулатуру. Нам з ревізорами довелося поритися в купі підготовлених до знищення паперів, щоб знайти там цінну для слідства інформацію. Напевно, ніхто зі співробітників центрального офісу не очікував, що ми будемо щось шукати в цьому, грубо кажучи, непотребі. Довелося чимало потрудитися, щоб скласти добуті в такий спосіб факти в цілісну картину. Щоб довести фіктивність одного тільки договору, необхідно було провести безліч експертиз. Лише експертиз почерку довелося зробити понад сімдесят!
Махінатори, до речі, діяли дуже нахабно, ігноруючи всі правила й запобіжні заходи. Скажімо, вказували несправжні адреси. Поїхали ми шукати жінку в Лубнах, яка нібито оформила кредит на мільйон гривень, а за зазначеною адресою стоїть хата-руїна, у якій давно ніхто не живе, і сусіди в очі ніколи не бачили таємну мільйонерку. Або ще таке. На ту ж людину могли оформлятися різні суми кредитів у різний час. При цьому «підписувалася» вона під ними теж щоразу по-різному. Не дотримувалися також умови надання кредитів. Відповідно до статуту спілки, їх могли взяти тільки її члени, а її членами могли бути лише жителі Полтавської області. Але що ж ми побачили у документах? Дев’ятсот тисяч гривень було видано мешканцю Києва. Виявилося, така людина дійсно проживає за зазначеною адресою, і номер його паспорта збігається з тим, що значився в договорі. От тільки про те, що за такою великою сумою грошей він їздив у Лубни, про які раніше й не чув, чоловік уперше дізнався від слідчих. «Так ми із дружиною в день оформлення цього договору взагалі за кордоном були — у весільній подорожі», — обурився він. І надав авіаквитки...
— Андрію Андрійовичу, а куди ж дивилися всі ці сім років діяльності фінансової піраміди контролюючі органи? У кредитної спілки була й своя наглядова рада. Невже ніхто нічого не бачив?
— Мене теж цікавлять ці питання. Тому ми передали в суд кримінальну справу тільки в частині доведеного обвинувачення. А частина матеріалів, у яких зібрана інформація про можливу причетність до даного злочину інших осіб, що сприяли цьому злочину, виділена в окреме провадження. Слідство в цьому напрямку триває.
До речі, до наглядової ради претензій немає. Це суспільний виборний орган, для якого важливо, говорячи простою мовою, щоб у звіті керівництва дебет зійшовся із кредитом. А звіти керівництво подібних структур робити вміє. Інша справа — Державний комітет з регулювання ринків фінансових послуг. Зараз там просто хочуть умити руки — мовляв, ми відреагували, позбавили кредитну спілку ліцензії на роботу, а тепер ще й знищимо її як фізичну особу. Так, у комітету є таке законне право. Але далі із цього приводу я нічого не буду коментувати — це прерогатива окружного адміністративного суду, у якому розглядається позов Держкомфінпослуг до «Лубно».
Четвертого березня в цьому суді повинне було відбутися перше слухання за заявленим позовом. Однак на нього не з’явилися ні представники позивача, що попросив розглядати справу без його участі, ні представники відповідача. Була присутня тільки третя сторона — ініціативна група із числа потерпілих. Вони говорять: у статуті кредитної спілки записано, що її ліквідація можлива у випадку, якщо за це проголосує більше 75% учасників загальних зборів. Зрозуміло, що вкладники на таке не підуть. Але, щоб загальні збори, на яких вкладники хочуть передати правління спілкою іншим людям, було визнано легітимними, потрібно виконати ряд умов. І насамперед, рішення зборів повинне бути завірене мокрою печаткою. А печатки в «Лубно» вилучені обласною прокуратурою.
Слухання справи в адмінсуді перенесено на 25 березня. Продовження буде...

Логін:
Пароль:
запам'ятати