Думаю, що для постійних та уважних читачів «ЕХО» не був секретом той факт, що автор цих рядків ніколи не підтримував вітчизняного політика на прізвище Зеленський. Та, зрештою, і всіх інших політиків.
Зізнаюся, що й до цього часу вважаю, що Володимир Олександрович став Президентом України завдяки вмілим діям маркетологів від політики. У тому числі, і через вчасну демонстрацію кінофільму «Слуга народу».
Думаю, що Зеленський та його політтехнологи навіть самі не очікували такого приголомшливого успіху. Так, мріяли зайти в парламент, а далі діяти по ситуації. Аж раптом…
Раптом, вчорашній актор-комік і повний нуль у політиці став президентом однієї з найбільших держав Європи.
І з першого дня почав виправдовувати скептичні настрої. Особливих успіхів, тим більше, проривів у жодній сфері суспільного життя не було, рейтинг падав, кількість розчарованих прихильників неухильно зростала.
І тут почалася війна.
Війна примусила навіть такого принципового скептика, як автор цієї статті, переглянути своє ставлення до Зеленського, як Президента. Пишу із великої літери не лише через те, що він є Президентом держави, у якій живу.
Так, знаю і розумію, що не все там, у Києві, «нагорі», не так гладко і впевнено, як нам демонструє військова пропаганда. Більш ніж упевнений, що й там пройшли етапи відчаю, зневіри, а то й відвертого страху. Та все ж…
Колись давно Вільям Шекспір написав, що весь цей світ є театром, а люди в ньому актори. От зараз ми волею долі змушені переживати величезну трагедію. А трагедія, як відомо, у її первісному значенні слова, є театральним жанром, відомим ще з давньогрецького культу Діоніса.
Волею долі Володимиру Зеленському випало грати в цій трагедії одну з провідних ролей. І з чистою совістю визнаю, що грає він її прекрасно. Навіть не знаю, чи зміг би хтось інший з українських політиків впоратися із таким страшним випробуванням, яким є війна.
Впевнений на сто відсотків, що вже зараз американські та інші сценаристи, продюсери та режисери пишуть тексти книг та фільмів, які будуть зняті про цю війну та Володимира Зеленського.
Так уже сталося, що вчорашній комік та не надто успішний політик за кілька місяців став одним із найвідоміших та найвпливовіших жителів планети Земля. Можна не сумніватися в тому, що у всіх світових офіційних та неофіційних рейтингах найвпливовіших людей у 2022‑му році Володимир Зеленський не матиме конкурентів.
Є, щоправда, один конкурент. Той, хто за жанрами трагедії її розпочав. Розпочав цю війну. Але виглядає він досить жалюгідно.
Навіть порівнювати смішно. Старий, хворий, помираючий злобний карлик проти молодого, енергійного, доброго, нехай і змученого, Героя.
Не знаю, як буде завтра. Після війни. Думаю, що підстави для критики та скепсису в ставленні до Зеленського, як і до всієї української влади, з’являться знову. Адже влада, як і самі українці, навряд чи зміняться докорінно і одночасно. Будуть і «договорняки», і бюджет тиритимуть. Але цей момент гордості за свою державу, за свого Президента, вже не зникне і не забудеться ніколи.
А гордість за націю залишиться назавжди. Як би там ця трагедія не закінчилася.
