Ще рік тому досить поблажливо, можливо навіть зверхньо, ставився до людей, які фотографуються в соняшникових полях.
Чому? Навіть не зможу пояснити. Можливо через те, що вважав такі ідеї для фотосесії надто банальними. Можливо через те, що більшість людей, які зупиняють свої автівки і заходять у поля, аби сфотографуватися на фоні квітучих соняхів, дуже далекі від тяжкої хліборобської праці. Дійсно, ті, хто соняшник вирощує, рідко в ньому фотографуються. Їм, як правило, для цього часу і сил не вистачає.
Ну, якось так.
Та війна, яку ми всі нині переживаємо, змінює всіх нас. Це неминуче. Це відбувається попри нашої волі, хочемо ми того чи ні. Змінюються наші погляди, уподобання та пріоритети. Зрештою, ці зміни відбуваються протягом усього нашого життя. І це — нормально. Зовсім і ніколи не змінюються хіба що трупи. Війна ж, як будь-яка екстремальна ситуація, лише прискорює процес змін.
І ось протягом тих довгих місяців, доки ми переживаємо війну, маю одне цікаве спостереження.
Спостереження з приводу того, як різні люди поводять себе під час війни. І ось, що цікаво. Дуже багато людей, із числа тих, хто нібито вміє мислити тверезо, раціонально, не піддається емоціям, раптом кудись зникли. А якщо й не зникли, то проявили себе далеко не найкраще.
Один вічно плачеться, що держава не забезпечила його бомбосховищем, іншому не подобається, що не організували йому евакуацію в безпечне місце, ще хтось із головою занурився в конспірологію і, сидячи на дивані, проводить «розслідування» англо-саксонсько-єврейського сліду причин війни.
У кожного щось своє. А об’єднує таких людей те, що всі вони нічого не роблять заради інших. Вони не йдуть служити, не волонтерять, не жертвують кошти для армії чи біженців. Кажуть, що це не раціонально, неправильно і безглуздо.
А як на мене, причина не в нераціональності чи відсутності глузду в тій чи іншій дії. Причина в тому, що частина людей банально перелякалися. І думають виключно про себе та порятунок власної найулюбленішої шкури.
І, водночас, інші люди піддаються емоціям. Жертвують. Витрачають. Йдуть добровольцями. Тобто роблять вчинки, по суті, нераціональні. Втрачають і витрачають, нічого не здобуваючи особисто для себе.
І ви знаєте, такі нераціональні й емоційні викликають більше симпатії та поваги, аніж раціональні боягузи.
Чому згадав про соняшники в цвіту?
Та тому, що фото в них якраз і роблять такі от нераціональні, емоційні, здатні жертвувати. Такі, завдяки яким переможемо, збережемо і розбудуємо.
Зрештою, соняшник, що квітне — це просто дуже красиво.
