Більше ста років тому класик української літератури Карпенко-Карий написав два своїх пророчих твори — «Сто тисяч» та «Хазяїн». У них мова йшла про те, як в Україні скупляли землю. Напевне, Іван Карпович через сто років міг би писати по п’єсі щотижня, спостерігаючи за реаліями купівлі-продажу землі в умовах України 21 століття.
Тиждень тому відомий кобелячанам громадський активіст Артур Ковач розмістив у Фейсбуці невеликий допис, у якому мова йде про землю, котру отримав у приватну власність, точніше, купив, громадянин України Копелець Олександр Олександрович. І додав до посту копії документів, що підтверджують його слова.
Судячи з копій документів, мова йде про землі на території Кобеляцької громади.
За іронією злої долі, кобеляцькою громадою ось уже протягом семи років керує громадянин України Копелець Олександр Олександрович. Землю Копелець придбав, у основному, в 2021 році. Саме тоді міські депутати, «ретельно вивчивши» заяви громадян, роздавали наліво-направо тисячі гектарів. Це при тому, що тисячі жителів громади очікували на той урочистий момент, щоб отримати у власність безкоштовні два гектари, по кілька років, а то й десятиліть.
Тобто, одні чекали протягом десятиліть, а інші отримували ледве не миттєво. Чому так? Схема надзвичайно проста.
У реальності, землю практично ніхто не отримував. Не користувався нею — точно. Її, цю землю, купляли ще до оформлення документів. А здійснити таку аферу могли виключно ті бізнесмени, які мають вплив на сьогоднішню кобеляцьку владу. А хто має в Кобеляках більший вплив, аніж законно вибраний міський голова Копелець Олександр Олександрович?
Тому твердження Ковача про те, що міський голова та члени його родини лише протягом 2021 року отримали у власність або користування близько чотирьохсот гектарів землі, може бути вірогідним. Тим більше, цю інформацію редакції підтверджують й інші люди із числа тих, хто має доступ до Публічної кадастрової карти України. Тут потрібно пояснити трішки детальніше. У принципі, доступ до цієї карти мають всі громадяни України. Але на час війни його, цей доступ, обмежили. Але не для всіх. Юристи, які займаються земельними питаннями, державні реєстратори, нотаріуси і зараз кожного дня бачать, хто й скільки вкрав, вибачте, надбав. І вони підтверджують, що одним із найуспішніших «скупщиків» землі в Кобеляцькій громаді є Копелець Олександр Олександрович.
У принципі, в самому факті придбання людиною ста-двохсот, чотирьохсот гектарів землі немає нічого незаконного, тим більше, аморального. І якби згадані земельні ділянки придбав громадянин України на прізвище Філоненко, Жук, Петренко чи Іваненко, то питання до нього могли виникнути виключно з боку фіскальних органів. Де гроші взяв на такі покупки?
А якщо новим успішним бізнесменом є Копелець Олександр Олександривич.... Ось тут питань виникає дуже багато. І — у всіх. Адже громадянин України Копелець Олександр Олександрович ще й розпоряджається бюджетом Кобеляцької громади. До речі, однієї з найбідніших в Україні.
Як так вийшло, що громада бідна, а її очільник багатий? На зарплату, знову ж, до речі, дуже високу, таку кількість землі за рік не купиш. Адже якщо навіть повірити, що за гектар Копелець платив 7,5 тисячі гривень, то це вже три мільйони гривень. А є ж ще й послуги по оформленню, податки, оплата праці нотаріуса. За чотириста гектарів потрібно ще майже шість мільйонів викласти. І так «десятка» й набереться. І це в той час, коли більшість жителів громади буквально «палець смокчуть».
Через війну Кобеляцький міський голова, як і інші чиновники, звільнений від обов’язку подавати публічну декларацію. Але війна закінчиться і декларації будуть оприлюднені. І доступ до Публічної кадастрової карти для всіх відкриють.
Поки що ж можна лише здогадуватися, яку б п’єсу написав Карпенко-Карий по мотивах кобеляцький реалій.
Можливо, щось із назвою «Кому війна, а кому — мати рідна»?
У редакції теж є копії правочинів про придбання землі громадянином України Копельцем. Інакше ця стаття в друк би не вийшла.
Надходить до нас й інша дуже цікава інформація. І про побори з підприємців, і про «солярку» та бензин, які, за словами адміністрації «Водоканалу», вже використали.
Так що все таємне стане відомим. Ще до закінчення війни.
