Війна — це потужна подія, яка постійно присутня в нашому житті, робимо ми буденні справи чи ні. Просто вона весь час чергується — то на передньому плані, то на задньому.
Ми тут, у центрі України, живемо відносно спокійно, якщо зважати на масштаб військових дій, що точаться на території України. І тому для більшості з нас війна стає аж надто віддаленим фоном. Про неї більшість згадують хіба що після чергового перегляду новин.
Та ось днями війна нагадала про себе всім і кожному. Нагадала виключно словами, які не несуть у собі жодної фактичної загрози. І лише цим викликала справжню паніку серед частини земляків.
Мова йде про банальний фейк від рашистського міністерства оборони. Одне із рашистських пропагандонських інтернет-видань розповсюдило інформацію про те, що нібито в Кобеляках у місцевій лікарні розмістили бійців добровольчого батальйону «Айдар». А перед тим — вигнали із закладу усіх пацієнтів.
Цікаво, що перед тим рашисти згадували про «Айдар» у червні поточного року, розтиражувавши «новину» про нібито масову здачу в полон «айдарівців» та їх командування. Тобто виходить, що солдати батальйону спочатку здалися в полон, а через півтора місяці з’явилися в Кобеляках.
Але суть не в цьому. Суть у тому, як відреагували на черговий фейк люди, які вочевидь забули чи й досі не усвідомили, що в Україні триває справжня війна.
Не від одного і не від двох кобелячан довелося почути:
— Що робити? Куди тікати?
— Це ж вони (рашисти) по лікарні вдарять. А я поряд живу.
Дехто почав бурчати, що там чи тут розквартировані бійці ЗСУ. І це теж наражає його любимого (чи любиму) на небезпеку.
Так, ці панічні настрої швидко вгамувалися. Але тенденція зрозуміла. Лише один фейк може підняти хвилю паніки.
Тому, напевне, буде не зайвим вчергове нагадати землякам, що…
По-перше, ми ще довго будемо змушені жити в умовах війни з усіма її небезпеками і негараздами.
По-друге, шукаючи «крайнього», тобто того, хто в державі Україна не забезпечив Вас любимого чи любиму персональним бомбосховищем з баром, холодильником, супутниковим телебаченням та Інтернетом і можливістю миттєво евакуюватися кудись в район Мальдівських островів, не забувайте, що подібного забезпечення не може собі дозволити жодна країна світу.
А ще краще, згадайте справжнього винуватця цих ваших бід і негараздів. Як зветься країна, котра фактично розпочала Третю світову війну? Не росія часом? Не путін часом віддав наказ на вторгнення в іншу державу? Якщо так, то чому ви винуватих і крайніх в Україні шукаєте?
Так що ж робити?
А тепер, облишивши емоції, давайте разом згадаємо прописні поради військових психологів. Поради, перевірені часом і війною.
Отже, якщо раптом (не дай Боже, звичайно), війна дійсно наблизилася до Кобеляк, Біликів, Царичанки чи Нових Санжар, наблизилася справжніми обстрілами, а не фейковими повідомленнями від рашистів.
Стрибати в машину — це останнє, що треба робити. Тому що таких розумників, які захочуть швиденько проїхати в якесь село, буде мільйон. І можна уявити цю пробку. Тільки всі люди будуть дуже знервовані, дуже злі.
Тому головний запас — це їжа та вода. Зараз час для того, щоб чесно самому собі відповісти на запитання: «Що я робитиму, якщо почалася війна?». І при цьому розуміти, що загроза такої повномасштабної війни — це не конкретне завтра або в ці вихідні, а постійний шанс. Багато країн живуть у цьому стані вже багато років — Ізраїль, Південна Корея, Тайвань, із розумінням, що завтра їхній світ може змінитися раз і назавжди.
А якщо обстріл почався о четвертій годині ранку раптово, то треба просто бігти в бомбосховище. Щоправда, для цього потрібно заздалегідь, як мінімум, дізнатися, де воно і що там справді сховище, а не закритий на замок магазин. Якщо не варіант, то можна лягати у ванну. А потім — вивозити сім’ю в безпечне місце, йти у військкомат чи ще щось. Кожен собі вирішує сам.
Існує тактика міських боїв. Військові з усіх боків займаються зміцненням позицій у будинках. І щойно якийсь військовий ставить кулемет у вікно житлового будинку, весь будинок перетворюється на військовий об’єкт і підлягає знищенню будь-якими способами. Акуратно «виколупувати» кулеметника ніхто не буде.
Тобто, ви повинні чітко усвідомлювати, що присутність військових у вашому місті чи селі дійсно несе в собі загрозу. Але якщо їх, військових, не буде, то загроза зросте в геометричній прогресії. Уже за добу у ваше місто чи село зайдуть «бойові буряти» або «чечени» і повторять Бучу.
Отже, ми не можемо вдавати, що війни не існує. Так само ми не можемо вдавати, що не існує життя та наших потреб. У довгостроковому варіанті — це завжди одночасно життя на фоні війни й війна на фоні життя.
Наше завдання зараз — навчитися перемикатися і прийняти той факт, що, по-перше, не перемикатися неможливо, по-друге, це нормально.
Навіть військові на фронті перемикаються: жартують, займаються творчістю або навіть захищають дипломні роботи. Бо перемикатися — це нормально і необхідно для нашої психіки.
Як правильно дати вихід негативу?
Спрямувати емоції у фізичну діяльність.
Рубаючи дрова, люто натираючи моркву або зрізаючи катишки бритвою, уявляйте на їхньому місці об’єкт ненависті. Також оптимальним варіантом може бути активне заняття фізичними вправами — силовими тренуваннями, танцями, боксом. Це не лише допоможе знизити емоційне напруження, але й зміцнить ваше тіло і підтримуватиме стабільний моральний стан.
Допомогти своїй країні у боротьбі з ворогом.
Найпростіший і найдієвіший спосіб — спонсорувати волонтерів, ЗСУ та тероборону. Якщо маєте бажання поєднати приємне з корисним, дізнайтеся, де у вашому районі ви можете знадобитися як волонтер, і допоможіть іншим людям. Так ви направите бурю емоцій у мирне русло. Думка про те, що ви надаєте реальну допомогу та підтримку своїй країні, підсвідомо сприйматиметься як знищення ворога. При цьому ви не будете вносити деструктив у власне життя.
Перехід на новий етап сприйняття війни для психіки неминучий, і це нормально. Через це проходите не лише ви, але й ваші рідні, друзі та навіть домашні улюбленці. Сьогодні нам усім важливо не падати духом та навчитися долати негативні переживання. Візьміть собі на замітку ці поради і зарядіться енергією, якою зможете ділитися з оточуючими. Піклуйтеся про себе та близьких. Не відкладайте життя на завтра і користуйтеся доступними можливостями вже сьогодні.
Миру і Перемоги нам усім!
