З проханням про допомогу й підтримку до редакції звернулися мешканці сіл Каплинці та Усівка Пирятинського району: "Просимо вас розібратися в питаннях ціноутворення на молоко, яке ми здаємо на Лубенський молокозавод і Пирятинський сирзавод. Ще в січні цього року зазначені підприємства приймали його по 2,50 гривень за літр базисної жирності, а з лютого ціна знизилася до 2 грн/л. Оскільки від приватних здавачів Карлівського та Котелевського районів молокозаводи в даний час приймають сировину по 3,50 грн/л, ми хочемо дізнатися, чим наше молоко гірше за їхнє?
С. Борсук, В. Нестерець, Г. Головко, Г. Грицай – всього 55 прізвищ".
У своєму коментарі щодо ситуації, яка склалася в системі молокозаготівель, генеральний директор асоціації "Полтавамолоко" Сергій Зінченко відразу наголосив: ціна на молоко перш за все залежить від попиту на нього. Якщо в грудні-січні був дефіцит, заготівельні ціни зросли, то нині такої проблеми немає – молока на існуючі потужності підприємств вдосталь. Виробляти ж зайвий продукт нікому не вигідно.
Оскільки з лютого розпочався масовий розтел корів, кількість виробленого молока різко зросла, тож і виходить, що молокопереробні підприємства, відчуваючи перевиробництво сировини, можуть диктувати свої умови молокозаготівлі. Сезонний дефіцит позаду, а рівень споживання молокопродуктів населенням, не в останню чергу й через їх здорожчання, дещо знизився. Тож зараз, за словами Сергія Олексійовича, існують певні проблеми з реалізацією вже виробленого продукту.
***
Як нам повідомили з Пирятинського сирзаводу, з 1 березня 2010 року вартість молочної сировини, заготовленої з господарств населення, становить 2 гривні за кілограм молока базисної жирності. Основними причинами зниження закупівельної ціни є її якісні показники, що відповідають стандартам другого гатунку або ж взагалі не гатунковим. Зокрема, показник жирності становить 3,4 – 3,5%, а білка – 2,8 – 2,9%.У країнах Євросоюзу приймати молоко від населення за умов застосування ручного доїння взагалі заборонено – тільки автоматичне, з обов'язковим охолодженням. При цьому якісні показники жиру мають становити 3,8–3,9%, білка – 3,2–3,4%. Наприклад, у Польщі вартість кілограма молока з такими показниками (екстра-гатунку) нині коштує 2,13 грн/кг.
Під час перевірки деяких молокопереробних українських підприємств у 2008 – 2009 роках комісія Євросоюзу заборонила приймати молоко від населення через такі причини, як доїння корів вручну, значна бактеріальна забрудненість, механічна забрудненість, наявність у ньому інгібуючих речовин (миючих засобів, антибіотиків...).
В даний час український споживчий ринок молокопродуктів починають завойовувати молокопродукти з Польщі, вартість яких нижча від вітчизняних. Скажімо, кілограм твердого сиру коштує 35 гривень, тоді як собівартість сирів українського виробництва складає 55 – 61 грн/кг.
З метою збереження конкурентоспроможності підприємства Пирятинський сирзавод змушений знижувати вартість своєї готової продукції, а відповідно – знижувати й закупівельні ціни на молокосировину.
***
В умовах значного обмеження в обігових коштах через відсутність державної підтримки та фактичне припинення видачі цільових кредитів молокопереробні підприємства поставлені в жорсткі умови виживання. Вони працюють фактично без прибутків, наголосив керівник асоціації Сергій Зінченко. Він вважає, що невдовзі в Україні може скластися ситуація, коли переробникам буде вигідніше закупляти якісну молокосировину за кордоном, звісно ж, це негативно позначиться як на особистих селянських господарствах, так і на сільгосптоваровиробниках. Аби не допустити імпортну продукцію за демпінговими цінами на внутрішній ринок, вітчизняні молокопереробники змушені знижувати ціни на молокосировину.
***
Проблеми селян, як, до речі, й молокопереробних підприємств, зрозуміти можна, щоправда, зарадити їм – навряд чи. При цьому нам, пересічним споживачам, досить складно зрозуміти: чому в сезон, коли заготівельні ціни на молоко знижуються практично вдвічі, переважна більшість молокопродукції на полицях магазинів продається за тими ж цінами, що й із "дорогого" молока? Ще менш зрозумілим є те, чому українці, отримуючи пенсії й заробітні плати приблизно вдесятеро менші, аніж у країнах Євросоюзу, вимушені купувати промислові товари й харчові продукти за цінами, що перевищують європейські, й хто при цьому отримує надприбутки? Адже, як відомо, ніщо з нічого не виникає й безслідно не зникає.
