Зараз, в часи війни, дуже часто пригадую нашу розмову із Віктором Трушом.
Було це кілька років тому. Говорили про українську Незалежність. Віктор, із звичною для нього емоційністю, бідкався, що багато наших співгромадян не цінять навіть саме поняття «незалежна держава». І говорив, що цьому явищу є пояснення. Надто легко дісталася Україні незалежність у тепер вже далекому 1991 році.
Дійсно, у 1991-му відбувся справжній «парад суверенітетів». Розпалася на шматки величезна імперія під назвою «Радянський Союз» і на її уламках без крові і бою виникли незалежні держави. До речі, расєя, про свій суверенітет оголосила раніше України - 12 червня 1990 року. Ми, точніше, Верховна рада - 16 липня.
Але це був лише початок формальнго розпаду імперії зла та створення незалежних держав. Потім рашисти-імперці спробували повернути історію назад і організували 19 серпня 1991 року в мацквє державний заколот. Заколот придушили. Кров пролилася лише в мацквє.
А 24 серпня цього ж року Верховна Рада України прийняла Історичний документ виняткового значення для долі українського народу — Акт проголошення незалежності України.
Цікаво у 2022-му читати той Акт:
– Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України.
Це тоді над Україною нависла «смертельна небезпека». А що ж тоді зараз?
Тобто, зізнаємось чесно, для більшості українців та Незалежність дісталася аж надто просто, без крові, бою, страждань.
Так, можна згадати про Хмельницького, можна згадати трагедію Мазепи, можна нагадувати про багаторічну нерівну боротьбу Бандери та його однодумців, про Чорновола та інших в’язнів сумління.
Але, погодьтеся, для більшості всі перераховані історичні постаті та події були не більше, ніж параграфами в підручниках.
І говорили ми тоді із Трушем, що справжня Незалежність дістається виключно кров’ю і на полі бою.
Так, кров, смерть, страждання людей - це дуже й дуже погано. Це - неправильно, коли за свободу доводиться платити саме так. Але людство недосконале. І чомусь в історії людською цивілізації відбувається саме так.
Через кров, смерть і біль.
І ось зараз Україна саме через це проходить. І от зараз і здобувається та справжня Незалежність, яку дійсно будуть цінувати. І цінуватимуть не лише українці. А й недобитки рашистів.
Так що, із Святом усіх нас, з Днем Незалежності. Нехай воно буде справжнім і на віки.
