Маю думку

Спасіння водойм - наш святий обов'язок
Ця стаття є вимушеною відповіддю на статтю від 11 березня 2010 року, яка вводить в оману рибалок та орендарів. Проблема в тому, що на сьогоднішній день жодна служба в районі не надає об'єктивної інформації ні рибалкам, ні орендарям щодо того, які основні документи повинні бути в орендаря, як правильно повинен бути складений договір оренди земель водного фонду. Наш колектив більше 5-ти років охороняє від неконтрольованого вилову електровудками, сітками найбільший водний об'єкт в нашому регіоні (240 га водного дзеркала). Крім цього, витримуємо нерест, здійснюємо поточний ремонт гідроспоруд, зариблюємо, будуємо та чистимо під'їзні дороги, надаємо благодійну допомогу місцевим жителям, школі, створюємо робочі місця, виконуємо комплекс робіт для підтримання рівня води на основній площі водойми та в її хвостовій частині. Виходячи з цього, вважаємо, що маємо право дати відповідь на цю ганебну статтю. А громадяни самі зроблять висновки, хто спасає водойми, а хто доводить їх до повного розорення.

Ажіотаж щодо оренди водойм придушило дикунство
Безконтрольне здирництво зі сторони різних контролюючих органів (водгосп, екологія, рибнагляд, Міністерство рибної промисловості, санепідемстанція, ветслужба, міліція, СБУ, прокуратура, МНС, місцеві адміністрації, податкова, земельний відділ, депутати, їх помічники і т.д.) відбило бажання брати в оренду водоймища. Деякі керівники з порозумінням ставляться до орендарів, інші відверто знущаються. Цим самим вони знущаються і над усіма користувачами цих водойм: рибалками, тими, хто цінить відпочинок на природі.
Будь-який рибалка має право переконатись, що об'єкт дійсно орендований, а орендатор або його представник, зі свого боку, пред'явити договір оренди земель водного фонду. Крім сплати оренди, договір ще уточнює права рибалок та орендаря на вказаному водному об'єкті. У статті від 11 березня 2010 р. викладено лише частину ст. 47 Водного кодексу України, чим введено в оману громадян та виявлено повну неповагу до законів України.

Якщо на водоймі не буде сильних господарів, зовсім скоро не залишиться і водойм
Орендар, зі свого боку, здійснює цілодобову охорону водного об'єкту від сіток, електровудок, витримує нерест, проводить поточний ремонт гідроспоруд, дамб, платить оренду, зариблює водойми. Раніше цим займалася держава. Держави в нас немає. Залишились лише здирницькі структури, такі, як водгосп.

Ми просили б редакцію повністю викласти ст. 47 ВКУ. Зі свого боку трактуємо її другу частину, про яку водгосп чомусь забув. «На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, з погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду.
Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду.
Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визначається дозволеним без обмежень.
Загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води)».
Усі особливості загального водокористування щодо окремого водного об'єкту вносяться в договір оренди земель водного фонду або в угоду до договору. Усі водні об'єкти різні (від 1 га до 900 га). Відповідно неможливо однією статтею дозволити або заборонити рибалку і т.д. Для цього складається договір, а не лише видаються дозволи сільських та районних рад. Наприклад, одні водойми (за умови, що рибалка вдала та рибалять кожного дня) понесуть чималі втрати, для інших оренда зовсім втрачає сенс.

Орендатор сам визначає, які види риби йому необхідні, а які ні
Щодо постанови, вказаної водгоспом, яка говорить, що орендар повинен звітувати (перед ким?), вказувати графіки годівлі риби, насичення води киснем, графіки перевірок стану води, аналіз стічних вод щоквартально (атестовану лабораторію має лише водгосп), затверджений план вилову риби для реалізації, випускання хижаків назад до водойми (а якщо спеціалізація – вирощування коропа, амура, карася?). Ми вважаємо, що це знущання над орендарями, і пропонуємо державі самій зайнятися вирощуванням риби, охороною та зарибленням під спортивну рибалку і т.д. А вищому керівництву водгоспу взяти хоча б по 10 га ставків і показати нам, недолугим, як потрібно господарювати.
Постанови, інструкції, Укази, розпорядження і т.д. не є Законом, прийнятим Верховною Радою, і навіть якщо ними керуватися, про це необхідно вказувати в початковій частині договору та ознайомити орендаря перед складанням договору та вкладанням коштів. Наприклад, в нашому договорі є розпорядження Президента, а про Постанову Кабінету Міністрів нічого не сказано. Це добре, що Постанова визначає аборигенні види риби. Орендар сам визначає, які види риби йому необхідні, а які ні. І лише при зарибленні представники екології, депутати сільської ради підписують акт зариблення, до якого видається ветеринарне свідоцтво, дозволивши тим самим запускати в водойму ті чи інші види риб. Цього більш ніж достатньо.
Можна додати, що щука, окунь, карась мають чималу ринкову вартість. Їх необхідно не лише заробляти, а й охороняти від сіток, електровудок, задухи, витримувати нерест. Якщо на водоймі орендар визначив напрямок - спортивне рибальство – та ввів квиткову систему, то від цього рибалки лише виграють. Ціна квитка не може бути завищена, так як орендар втратить чималу кількість клієнтів. З іншого боку, якщо це така легка високоприбуткова справа, дуже швидко конкуренція вирівняє ціни. На сьогоднішній день спеціалізації спортивної рибалки на водоймах майже немає. Одна природна риба не задовольнить потреби ні рибалок, ні орендаря. Необхідно заробляти коропом, амуром, лящем, судаком, товстолобом (зупиняє цвітіння води) і т.д. А це справа нелегка і не одного дня. Розуміємо рибалок, просимо їхнього розуміння, терпіння і, маючи нагоду, хотіли б висловити велику вдячність рибалкам, які весь цей період є нашими однодумцями.

Водгосп займається лише здирництвом та знущанням над орендарями та всіма водокористувачами
Щодо водгоспу. За радянських часів це була сильна організація, яка проектувала, будувала, підтримувала в робочому стані гідроспоруди, дамби, ставки, водосховища і т.д. На сьогоднішній день водгосп займається лише здирництвом та знущанням над орендарями та всіма водокористувачами. Якщо виконувати всі їхні платні вигадки, то ціна риби та рибальського квитка підніметься вдвічі. Хоча водгосп повинен лише погоджувати договори оренди земель водного фонду, проводити капітальний ремонт гідроспоруд (поточний проводить орендар), перевіряти стан гідроспоруд методом інспектування. Сьогодні водгосп вимагає від орендаря:
- Водний паспорт. Для чого? Це ж не авто і не корова, яку можна продати. За паспорт необхідно платити декілька тисяч гривень.
- Оплачувати відрядження інспекторам (сотні гривень за добу), навіть якщо вони не були на об'єкті.
- Проводити аналіз води, стічних вод (платний). У листі водгоспу зазначено, що атестовану лабораторію має лише він. У той же час аналіз води, риби і ґрунту проводять ветслужба, санепідемстанція.
- Виготовляти карту глибин, дна (платно).
- Складати додатковий договір оренди водного дзеркала, що збільшує оренду вдвічі. Ніде в Законі не вказано, що повинен бути окремий договір по воді (плата йде на окремий рахунок водгоспу, минаючи сільську раду, район, область). Цей договір робить орендаря, крім того, абсолютно безправною людиною, зовсім незахищеною законом.
Це лише половина бізнес-послуг, які пропонує водгосп.

Приїжджайте – поспілкуємося. Дорогу відшкодуємо
Ми добре розуміємо, що стаття дійде до здирницького водгоспу, чим викличемо, як кажуть, вогонь на себе. Але страху ні перед ким немає. Країна повинна знати своїх героїв. Якщо водгосп вважає себе поважною організацією, яка готова відповісти на численні запитання рибалок та орендарів, запрошуємо їх для зустрічі на Остапівському водосховищі, найбільшому закритому водному об'єкті області. Завчасно просимо попередити, щоб ми змогли дати оголошення через газету рибалкам та орендарям. Кращий день – субота. Дорогу відшкодуємо. З нашого боку маємо поставити такі запитання:
- Що конкретно водгосп зробив для підтримання дамб, гідроспоруд, рівня води за останні роки?
- Чи направлено хоча б по 10000 гривень на кожний район для ремонту дамб, гідроспоруд?
- Куди поділися більше 300000 гривень, витрачених на капітальний ремонт Остапівського водосховища в 2000 році (курс долара 1:2)? На сьогоднішній день це більше 1000000 гривень.
- На який період давалась гарантія після ремонту гідроспоруд? Ми на руках маємо документи з підписами та мокрими печатками водгоспу по капремонту в 2000 році. Керівництво водгоспу до цього часу на посадах. Орендар, починаючи з 2006 року, проводив ремонт гідроспоруд (документально підтверджено) на суму близько 30000 гривень, врятовуючи водойму від прориву. У радянські часи за такі розтрати керівництво водгоспу сиділо б уже не на посадах.
- Який об'єм робіт виконано на Остапівському водосховищі по попередженню прориву основної дамби під час цьогорічної весняної повені?
- Чому Остапівське водосховище до цього часу не було і не є на балансі водгоспу, навіть після капітального ремонту в 2000 році? Ми вважаємо, що представники водгоспу знайдуть час для цієї зустрічі, якщо вони хоч трохи поважають рибалок та орендарів. А громадяни, в свою чергу, зроблять висновки, хто займається здирництвом та доводить до повного розорення водойми, а хто все-таки, не дивлячись на значні перепони, робить вклад в їх спасіння та розвиток.

Логін:
Пароль:
запам'ятати