У останні кілька днів керівництво рашистської федерації та її нечисленні поплічники із тимчасово окупованих територій України розвинули небувалу активність на політично-психологічному фронті.
На фронті бойових дій в українсько-рашистській війні у них не надто добре виходить, і напевне саме через це вони вирішили піти шляхом залякування і блефу.
Мова йде про гарячкові заяви про проведення якихось псевдореферендумів на тимчасово окупованих територіях.
Мовляв, завтра проведемо референдум із запланованим результатом, післязавтра оголосимо, що Херсонська, Донецька та Луганська область є частиною рашистської федерації і…
Вони думають, що всі одразу злякаються. Злякаються і українці, і ті держави, які нам допомагають. Адже в такому разі, згідно з їх задумом, мова йтиме вже не про так звану спеціальну військову операцію, а про повноцінну війну. І рашисти хором кричатимуть, що це вже Україна напала на «їх» Донецьк та Херсон, а вони матимуть право застосувати ядерну зброю.
Насправді ж, усі ці гарячкові рухи більше свідчать про страх у керівництві самої рашки.
Нагадаю, що в лютому-березні вони волали про те, що захоплять Україну за кілька днів, перед тим розповідаючи байки про казкову міць та суперпупертехнологічність своєї армії.
У реальності все відбулося із точністю до навпаки. Міф про «міць» швиденько розвіявся, а технологічність української армії при допомозі держав Європи та США вже починає випереджати армію рашистів.
Потім ці недоумки спробували залякати Європу холодом і голодом. Теж не вийшло.
Тепер пробують вчергове блефувати, лякаючи Україну і світ ядерною війною та своєю мобілізацією. Точніше, мобілізацією вони більше своїх намагаються залякати. Надто мало виявилося бажаючих воювати «за родіну, за пукіна». Тому й пробують ліквідувати дефіцит гарматного м’яса для «хімарсів». Уже й зміни в свій кримінальний кодекс для цього внесли.
Дивлячись, як швидко все це в рашці відбувається, мимоволі починаєш ще більше вірити в нашу швидку Перемогу. Адже в них і те, що робили, до чого готувалися десятиліттями неодмінно через «ж..пу» виходить. А тут такий темп розвинули.
Не інакше, як, відчуваючи погибель, до останнього блефувати пробують. Що ж, агонія вона така штука. Тут розум уже остаточно вимикається.
Ну, а з приводу ядерного удару… Нагадаю, що шість місяців тому дехто ще й в міць їхньої недоармії вірив.
P. S. До речі, автор цієї статті до останнього не вірив у можливість війни, бо думав, що рашисти розумніші, аніж виявилося насправді. Помилявся, визнаю.
