У рамках акції «Разом до перемоги», яка триває наразі на Кобеляччині, колективом місцевого ЗДО № 2 «Золотий півник» організовано та проведено благодійний ярмарок на підтримку Збройних Сил України.
У ході підготовки заходу працівники садка одноголосно вирішили зібрані кошти перерахувати на оздоровлення та реабілітацію нашого земляка, захисника України В’ячеслава Івановича Колодочки. Під час боїв у місті Вугледар Донецької області В’ячеслав був тяжко поранений. Чоловік втратив кінцівку, отримав ряд переломів та опіків і зараз знаходиться на лікуванні в одному із медичних закладів міста Дніпро.
Символічно, що благодійний захід працівники «Золотого півника» запланували на 23 вересня, напередодні свого професійного свята — Дня дошкілля. Просили неба, аби (хоча б на час проведення ярмарку) не було тривог. Дякувати Богу, обійшлося. День видався чудовий. Дощі, котрі встигли порядком набриднути, вщухли. У природі панувало «бабине літо».
На просторому майданчику перед центральним входом розташувалися імпровізовані, покриті вишиваними рушниками, прилавки. На візерунчастих блюдах красувалося розмаїття ласощів. Приготовані з любов’ю дбайливими руками працівниць садочка торти, тістечка, пиріжки, печиво, кекси вабили зір, збуджували апетит. Духмяний трав’яний чай, янтарний, першого збору мед — хотілося скуштувати все й одразу. А чого були варті вареники зі шкварками патріотичних блакитного та жовтого кольорів від кухаря Вікторії Бабенко!
Виважені та спокійні у повсякденні Наталія Приймак, Олена Колінько, Світлана Наріжна та інші вихователі закладу вмить перетворилися на бадьорих, дзвінкоголосих господинь, які зі знанням справи навперебій вихваляли перед покупцями свій крам. Утім, особливої реклами товар і не потребував, адже зникав із прилавків блискавично. Охочих поласувати смакотою виявилося доволі. До садочка завітали батьки, колеги, друзі та просто небайдужі кобелячани. Вкидаючи у загальну скарбничку щедрі купюри, із задоволенням обирали, кому що до душі. Настрою додавали запальні українські мелодії, що супроводжували дійство та барвисті національні костюми, у які вбралися продавчині.
Ідею проведення благодійного ярмарку запропонувала очільниця закладу Наталія Іванівна Голтвянська. Її креативність і прекрасні організаторські здібності сприяють єдності, тіснішій згуртованості колективу та надихають колег на пошук нових цікавих проєктів.
Не стали осторонь і батьки наших вихованців. Вони не тільки залюбки придбавали ласощі, а й самі їх готували. Деякі матусі — професійні майстрині-кондитери, тож і виготовлені ними солодощі вражали. Цікавою виявилася ідея облаштувати неподалік кавову машину — гарячий ароматний напій, безумовно, смакував.
Виручена на ярмарку грошова сума порадувала: 13 тисяч 660 гривень. Ці кошти, як і планували, передали дружині В’ячеслава Колодочки Аліні. Працівники «Золотого півника» побажали сім’ї (у подружжя двоє синів 24 та 13 років) надії та витримки в подоланні труднощів, а самому В’ячеславу — швидшого одужання та повернення до родини.
І на закінчення — декілька слів про благодійний ярмарок від його учасників.
Наталія Костянтинівна Іщенко, мама нашої вихованки, член батьківського комітету: «Цікавий та потрібний захід. Гарна ідея! І погляньте, який сьогодні гарний день!»
Богдан, 30 років, полтавець: «Я гість на заході. Все сподобалося. Цікаво, яскраво.»
Меланія Олексіївна Колінько, колега, ЗДО № 1: «Надзвичайно креативно. Розумне рішення. Молодці.»
Наталія Євгеніївна Петренко, ветеран освітянської ниви: «Прекрасна організація! Чудово, що в проведенні ярмарку приймають участь всі члени трудового колективу. Захід своєчасний та потрібний. Дай, Боже, якнайшвидшого закінчення війни, а нашим героям — подяка і шана.»
Артур та Ліза, молоде подружжя із Харкова, нині мешкають у Кобеляках, мають статус внутрішньо переміщених осіб: «Наша донька Кіра зараз відвідує «Золотий півник». Ярмарок дуже сподобався. Побільше б таких заходів!»
Назар Бабенко, колишній випускник «Золотого півника»: «Сьогодні просто солодке свято!»
Людмила Володимирівна Волошко, вихователь, голова профспілкового комітету: «Я горджуся, що працюю в цьому колективі!»
Щось додавати до цих щирих, відвертих коментарів, гадаю, зайве.
Ми пишаємося нашими ЗСУ, непохитно віримо в їх міць та обов’язкову перемогу над ворогом. Ми — українці. Україна — єдина. Україна — наша.
