У Кобеляках почали розповсюджувати інформацію про те, що єдина на сьогодні газета на території двох громад має припинити свою діяльність. Це — не відповідає дійсності. Як паперова, так і електронна версії тижневика «ЕХО» будуть регулярно виходити в світ. Продовжуємо свою присутність і в соцмережах.
Днями в телефонній розмові один із підприємців, із числа тих, хто працює на кобеляцькому ринку, задав пряме запитання:
— А це правда, що газета «ЕХО» закривається? Хтось там виїхав за кордон і ви вже не працюєте.
— А звідки така інформація?
— Та на базарі говорять. Ви вже вибачте за таке запитання. Воно якось навіть незручно про таке запитувати.
Насправді, нічого «незручного» в подібних запитаннях немає. І їх дійсно краще задавати прямо, людям, безпосередньо задіяним у процесі чи ситуації, у цьому випадку — випуску газети, аніж «пережовувати» та інтерпретувати неперевірену інформацію.
А тепер — до конкретики. Редакція тижневика «ЕХО» не збирається припиняти свою діяльність.
Хоча, заперечувати наявність серйозних проблем фінансового плану ніхто не збирається. Тим більше, що причини виникнення цих проблем об’єктивні і не залежать від якості роботи редакції.
Ні для кого не є великою таємницею той факт, що більшість паперових газет в Україні вже припинили свою діяльність. Мова йде навіть про дуже серйозні видання загальноукраїнського масштабу.
Не є дивиною і звернення на багатьох сайтах типу: «Для підтримки роботи нашого видання прохаємо матеріальної допомоги».
Зараз в Україні немає жодної, підкреслюю, жодної газети, жодного журналу, які б не відчували матеріальної скрути. Причому, мова йде навіть про суто віртуальні інтернет-видання, у яких витрати на їх утримання є значно меншими, аніж у «паперових» колег.
У цього явища є багато причини. І це не лише загальна інтернетизація суспільства, яка в Україні набула небаченого розмаху. Так-так, по рівню якості Інтернету, цифровізації державних та інших послуг наша країна є одним із світових лідерів. Більшість держав «старої» Європи, у порівнянні з Україною, нервово курять збоку.
Відхід споживачів у Інтернет — це лише одна із причин.
Друга причина, і вона є важливішою, — це демографія. Громадян України фізично стає менше. Люди вимирають і виїжджають. А якщо немає людей, то нікому читати газети, купляти ковбасу, замовляти ремонт. І так далі, і тому подібне.
Третя причина додалася сім із половиною місяців тому. Це — війна. Як вплинула війна? А різко зменшилася кількість рекламодавців. А якщо їх немає, то фактично зникає можливість отримувати прибуток.
Пояснюю, що у всьому світі ЗМІ живуть або за рахунок спонсорів, або за рахунок реклами. Третього — не дано. У всякому разі, історія такого не знає.
Як правило, коштів, отриманих за рахунок передплати або продажу газети вроздріб, вистачає виключно на друк та інші витрати. І все.
Почалася війна — і практично зникла реклама. Як наслідок — фінансові проблеми.
Так, це факт, це правда. Із цього приводу була проведена нарада за участю всіх людей, так чи інакше причетних до випуску «ЕХО».
Усі погодилися працювати й далі. Усі погодилися на зменшення зарплати вдвічі. Хоча і цей крок нічого не гарантує.
Але ніхто не здався, ніхто не втік.
Далі будемо шукати і заохочувати рекламодавців, рахувати кожну копійку, економити на всьому. Але виходити в світ, доки це буде можливо.
Так що життя продовжується, передплата триває, газета у всіх своїх версіях у світ виходить.
Миру всім нам! І Перемоги передусім! А з усім іншим — справимося.
