А ще — згадати слова святого Василія Великого: «Не одні вуста мають постити — ні, хай постяться й око, й слух, і руки, і все наше тіло. Ти постишся? Нагодуй голодних, напої спраглих, навідайся до немічних, не забудь ув’язнених. Утіш скорботних і тих, що плачуть, будь милосердний, скромний, добрий і довготерпеливий, незлопам’ятний, благоговійний, благочестивий, істинний, щоб Бог прийняв піст твій і щедро дарував плоди покаяння».
Чистий четвер
Так у народі називають останній четвер Великого посту. Інша його назва — Страсний. Це день, коли Ісус Христос разом зі своїми учнями на Таємній (Тайній) вечері розділив святкову трапезу. Після Тайної вечері Христос молився в Гетсиманському саду, де Його зрадив Іуда.
Саме цього четверга православні намагаються причаститися. І церковна служба цього дня нагадує віруючим, що, причащаючись благоговійно, вони разом з апостолами приймають Тіло і Кров Христові. Ввечері в церкві читають 12 Євангелій, де розповідається історія страстей Христових.
В українців це особливий день, пов’язаний із давніми традиціями, звичаями та обрядами. На Чистий четвер (а також у суботу) господині випікають паски. Оскільки паска символізує Тіло Христове, то до її приготування підходять з особливим натхненням та трепетом: перед випіканням слід помолитись, аби очистити ваші думки та помисли.
У Чистий четвер до Великодня готують не лише душу, а й тіло. Це — ощищення від усього, що було поганого в минулому році. Вважається, що вода цього дня змиває усі хвороби та захищає від негараздів. А ще існує повір’я, що в Чистий четвер, до сходу сонця, ворон носить з гнізда своїх дітей купати в річці. Хто скупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом цілого року. Тож цього дня віруючі українці намагаються скупатися якомога раніше — «доки ворон дітей не купає», щоб очиститись від хвороби. Старі люди говорять, що саме цього дня слід і малих дітей стригти — «щоб волосся не лізло та щоб голова не боліла».
У четвер до Великодня й оселю прибирали. А увечері йшли до церкви, де під час служби нагадували про муки, які терпів Христос. З церкви додому приносили страсні свічки. Причому донести їх слід запаленими, щоб подих вітру не загасив тепло святого вогню, який мав горіти до Великодня. Задля цього робили спеціальні ліхтарі з кольорового паперу або фарбованого скла. Полум’ям страсної свічки випалювали хрест у хаті на сволоці — «щоб лиха нечисть хату минала». Запалювали страсну свічку й під час грози, «щоб грім хати не спалив». А ще її світили при тяжкій хворобі людей або худоби, під час тяжких пологів; давали в руки вмираючому. Пасічники з цією свічкою ходили до бджільника.
Страсна або ж Велика п’ятниця
Найсумніший день останнього тижня посту — п’ятниця: саме в цей день Христос помер. Як твердить Євангеліє, цього дня Понтій Пілат судив Ісуса Христа, цього дня Сина Божого розп’яли і він помер на хресті. Тож християни дотримуються найсуворішого посту — не можна взагалі нічого їсти, співати, слухати музику.
Ввечері треба йти до церкви, де з вівтаря на середину храму виносять плащаницю, що символізує Тіло померлого Христа. Потім плащаницю виносять надвір і обносять навколо церкви тричі, а згодом знову заносять всередину храму.
Робити в цей день нічого не слід — не можна шити, прати, будь-що різати. Великий гріх рубати дрова або що-небудь тесати сокирою. Дозволяється тільки варити їсти. Колись українські господині в селах робили в цей день дві речі: пекли паски та садили капусту — вважалося, що це робити не гріх. У п’ятницю ввечері вчиняють тісто на паску, а в суботу рано саджають у піч. Закінчується піст опівночі з суботи на неділю.
Великодня субота
Найбільш клопітливий день для українських господинь — Страсна субота. Цього дня віряни готуються до Великодньої святкової трапези — фарбують яйця та виготовляють писанки.
За народним віруванням, крашанки готуються в суботу тому, що яйця, пофарбовані в п’ятницю, швидко псуються. Для крашанок переважно використовується червоний колір, котрий символізує Кров Христову. Фарбують також крашанки і в жовтий, синій, зелений і золотистий кольори. Для червоного використовують «магазинну» червону фарбу і фуксин; для жовтого — яблуневу кору; для синього — варять проліски, золотаво-коричневого кольору набувають яйця, зварені у лушпинні цибулі. У якості барвників також використовують сушені ягоди бузини, кору з чорноклена.
Існує чимало легенд про походження писанок і крашанок. За однією з них, коли Ісус Христос воскрес, Він сказав воїнам, які охороняли Його гроб: «Ідіть і скажіть усім людям, що Христос воскрес, а щоб вам повірили, то ось вам знак». Спаситель узяв зі свого гробу крашанку і дав воїнам. Відтоді й пішов звичай робити крашанки.
А на Гуцульщині побутує легенда, згідно з якою писанки писала Мати Божа і дарувала їх Пілатові, щоб він змилувався над її сином. Богородиця плакала від горя, коли писала писанки, і обливала їх сльозами. Тому на Гуцульщині на писанках малюють цяточки, схожі на сльози. У рідній Полтавській області є легенда, що писанки писала Мати Божа, коли Ісус був маленький, аби дитина тішилась ними.
Раніше християни після суботньої літургії не йшли з церкви, а залишались там до ночі, харчуючись хлібом і вином. У пам’ять про це в Страстну суботу святять їжу. Під час служби священики міняють буденний одяг на святковий.
Великодня служба Божа триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли священик сповіщає, що Христос воскрес, а всі присутні з трепетом відповідають: «Воістину воскрес!». Далі урочиста процесія зі священиків та мирян тричі обходить навколо церкви. Пізніше освячують пасхальні страви: паски, крашанки, ковбаси, хрін, сало тощо.
Ну а вже вдома після служби віряни розговляються свяченим. Пасхальний стіл відрізнявся пишністю, страви були смачними і дуже красивими. У заможних господарів подавали 48 різних страв — за числом днів Великого посту. Весь Світлий тиждень тривало свято, стіл залишався накритим, запрошували до столу, пригощали, особливо тих, хто не міг або не мав такої можливості, шанували жебраків, убогих, хворих.
Великдень має ще одну назву — Пасха. У перекладі з давньоєврейської мови це слово означає «позбавлення». Слово «Пасха» походить від назви старозаповітного свята, яке відзначали іудеї в пам’ять про звільнення від єгипетського полону. Пасхальний агнець євреїв став прообразом Христа, тому Христос ще іменується Агнцем Божим, Агнцем Пасхальним, Пасхою. За легендами, той день, коли Ісус Христос воскрес, був такий ясний і довгий, що дорівнював сімом сучасним дням. Тому і отримав назву Великдень — Великий день.
Світле Воскресіння — найбільше християнське свято, адже віра в Господа Бога і його воскресіння дає нам віру в те, що Спаситель не забуває про нас і кожен, хто веде праведне життя, після смерті може теж воскреснути.
