Читайте також:
Відкрилася виставка диво-писанок
Цьогоріч до училища завітали не тільки представники районної влади, які зазвичай не проминають нагоди побувати на цьому святі писанки, але й церковнослужителі, зокрема єпископ Полтавський і Кременчуцький Федір, благочинний Гадяцького району отець Ростислав. Захоплення побаченим розмаїттям писанок висловив отець Федір, який відзначив, що християнство не перекреслило кращих надбань народу, а прилучило їх до скарбниці духовності - відтоді традиція розписувати і дарувати писанки поєдналася зі святом Світлого Христового Воскресіння. Єпископ наголосив, що створивши людину за образом своїм, Бог наділив її і даром творчості, який завжди вирізняє людину з-поміж інших живих істот, робить її одухотвореною і свідомою. На думку єпископа, творчість студентів Гадяцького училища культури заслуговує на те, щоб бути побаченою і оціненою ще більшою аудиторією, щоб писанкове диво порадувало своїми веселковими барвами усіх українців.
Справжнім чудом назвала виставку писанок голова Гадяцької РДА І.В.Гулей, висловивши щире захоплення тим потужним струменем духовності, яким є училище культури не лише для нашого району, але й далеко за його межами. А запрошені на свято земляки Г.О.Кисіля, що завітали з села Малий Бакай Решетилівського району, запевнили, що пишаються своїм славним односельцем, який так плідно працює на ниві відродження української духовності, передаючи свої уміння і донькам Оксані Григорівні Кисіль та Ірині Григорівні Середі, що долучилися до благородної справи і навчають студентів премудрощам ремесла.
Оксана Григорівна Кисіль розповіла, наскільки змінює молодих людей це дивовижне таїнство, коли вони ще несміливими рухами виводять на сферичній поверхні яйця перші лінії, рисочки, крапочки, а далі - крок за кроком - студенти вчаться писати і читати писанку.
Представлені на виставці роботи - а їх майже тисяча! - вражають своєю багатоманітністю і неповторністю, адже орнамент не повторюється на жодній! Тут і писанки, зроблені традиційним восковим розписом, і писанки-шкрябанки, і мальованки, і декоративні писанки, оздоблені бісером, нитками, соломкою, кольоровим папером… Дивує, наскільки глибокою і багатою є генетична людська пам`ять, що зберегла нам усі ці орнаменти, барви! І скільки треба віри, терпіння, наснаги, любові, щоб створити таке диво! Милуючись цим різнобарв`ям, цим мерехтливим сяйвом, що лине від експозиції, відчуваєш потужний емоційний заряд і бажання власноруч спробувати створити писанку.
Таку можливість організатори виставки передбачили, запросивши усіх, хто побажає, до лабораторії декоративно-прикладного мистецтва. А виявили бажання майже усі, тож студенти спеціалізації індивідуально консультували кожного, хто вперше взяв до рук писачок. Передати словами ту особливу атмосферу творення неможливо: від запалених свічок, запаху воску і тиші, що огортає майстерню, починається диво писанкарства. Час зупиняється - і тільки, коли роботу закінчено, розумієш, що на це пішло майже дві години. І незважаючи на недосконалість свого першого виробу, все одно пишаєшся створеним власними руками, - тож можна лишень припустити, яке натхнення відчувають викладачі і студенти, котрі влаштували таку грандіозну виставку писанок.
Напередодні Світлого Воскресіння Христового - свята надії і вічної любові - нехай уся наша країна заграє писанковими барвами, засвідчивши духовне піднесення українців.
Писанка - один із національних символів України: звичай оздоблювати яйце як загальнолюдський символ створення світу існував ще за язичницьких часів. Для наших далеких пращурів це був знак весняного сонця, що несе тепло, відродження природи, визволення її від кайданів морозу та снігу. І щоб привітати яскраве весняне сонечко, привернути його життєдайну силу до свого дому, вони розписували яйце знаками-символами. Дуже схожі орнаментальні малюнки знаходять і на керамічних виробах часів трипільської культури.
Писанка - це один з духовних місточків, що єднає українців у часі і просторі. Усвідомлюючи це, викладачі спеціалізації «Декоративно-прикладне мистецтво» зуміли передати своїм студентам той глибинний духовний зміст, який закодовано у писанку. Цьому слід завдячувати насамперед Григорію Олексійовичу Кисілю - Заслуженому майстру народної творчості України, Відміннику освіти, талановитому викладачеві, який, заручившись підтримкою тоді ще завуча, а нині директора училища Анатолія Миколайовича Насменчука, ініціював відкриття у навчальному закладі спеціалізації «Декоративно-прикладне мистецтво». Відтоді як справжній подвижник українського народного мистецтва Григорій Олексійович передав свої уміння не одному поколінню студентів - так глибоко розуміє він значущість народного мистецтва як однієї з першооснов існування нації. Саме він і започаткував виставки писанок, які з кожним роком набувають усе більших масштабів, бо помилуватися цим дивовижним творінням рук людських приходять щороку все більше відвідувачів.
Додати коментар
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном
