Сам міський голова, якого депутати та суд усунули із посади, вочевидь себе таким не відчуває. І судячи з його подальших дій, Олександр Олександрович має намір повернути собі «мерське» крісло. Копелець і його адвокати нарахували аж 10 порушень законодавства в процедурі звільнення.
«Збитий льотчик» — так говорять про людину, яка зазнала невдачі і не може виправити своє нинішнє, гірше, у порівнянні із попереднім, становище. Цей вираз досить часто застосовують у відношенні політиків-невдах.
Минуло вже більше двох місяців із того моменту, коли кобеляцькі міські депутати на сесії проголосували за недовіру тодішньому міському голові Олександру Копельцю. Ще раніше Олександра Олександровича відсторонив від виконання службових обов’язків суд.
Та міський голова не змирився із своїм нинішнім положенням і вирішив через суд скасувати депутатське рішення про недовіру. Про це ми вже повідомляли в минулому номері «ЕХО». «На кону» не лише посада, а ще й цілком пристойна, як по наших провінційних мірках, зарплата.
У розпорядження редакції потрапила позовна заява, із якою міський голова Кобеляк звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду.
Судячи із тексту звернення до суду, Олександр Копелець та його адвокати вважають, що у сій час закон порушили не лише депутати, а й міська територіальна виборча комісія. Так, на думку позивача, виборча комісія незаконно визнала депутатом Романа Киценка. Копелець стверджує, що протокол виборчої комісії про визнання Романа Івановича не скріплений печаткою. А сам Киценко не склав присягу депутата і не отримав відповідне посвідчення.
Не задоволений Копелець і тим фактом, що його не запросили на сесію, в ході якої проголосували за недовіру.
Не вважає він підставою для голосування за недовіру і обвинувачення щодо нього в кримінальному злочині. Адже вироку суду ще не було, отже і провина Олександра Олександровича не доведена.
Також у позовній заяві Копелець заявляє, що старост без рішення сесії призначив у зв’язку із воєнним станом.
І добровільне формування (тероборона), відсутність якої йому ставили в докір, теж існувало.
А головного лікаря ПМСД Любов Коломієць поновили на роботі лише через те, що міський голова того дня не був у суді.
І судове рішення про поновлення на роботі керівника землевпорядного відділу Миркала, якого у свій час Копелець звільнив із роботи, на момент сесії ще не вступило в законну силу.
І в створенні незаконного звалища в лісі, за словами Копельця, винен не він, а депутати. Мовляв, рішення ж приймалося колегіально. І в тому, що деякі кобелячани не отримували ліки, винні теж депутати, а не один лиш Копелець.
А перед людьми Олександр Олександрович не звітував, тому що карантин був оголошений. Не хотів земляків на небезпеку наражати. І скриньку для бюлетенів під час голосування за недовіру невідомо хто опломбував.
У позовній заяві Копелець згадав навіть той факт, що секретар міськради Володимир Жуков не заявив про конфлікт інтересів під час голосування.
У цьому місці одразу виникає запитання як до Копельця, так і до його адвокатів. А який конфлікт інтересів був у Жукова при голосуванні за недовіру Копельцю?
Чи знайде суд порушення при голосуванні за недовіру Копельцю і чи поновить його на роботі? Шанси щодо позитивного для Олександра Олександровича рішення є. Хоча й мізерні.
Мізерні, зважаючи на «блискучу» якість позовної заяви, та й на загальну політичну ситуацію. Дехто із юристів, не задіяних в цьому процесі, говорить, що адвокати просто «видоять» гроші із екс-міського голови.
А от політична ситуація в області таки може змінитися. І це таки може вплинути на вердикт суду.
Та в будь-якому разі очевидно, що Олександра Копельця «збитим» льотчиком називати ще зарано.
