Цього року до дитячого оздоровчого табору «Костер» вперше за останнє десятиліття приїхали діти із звичайних сімей з усієї Полтавської області. Раніше заклад спеціалізувався на оздоровленні дітей із будинків-інтернатів.
19-го червня до дитячої оздоровниці, яка знаходиться у самому центрі Нових Санжар, приїхала вже третя цього літа зміна – 100 дітей. Разом із ними прибули і 8 вожатих - студентів Полтавського педагогічного інституту імені Короленка. 21 день перебування у таборі вожаті будуть наглядати за дітьми, а дітки трохи виховуватимуть вожатих.
Дітей у таборі розділяють на три загони за віком: перший – від 14 до 17 років, другий – від 10 до 13, третій – від 6 до 10. Відпочинок однієї дитини впродовж 21-го дня із п’ятиразовим харчуванням обійдеться батькам у 1386 гривень.
– Ця сума є найнижчою, якщо брати для порівняння інші дитячі оздоровчі заклади Новосанжарського району. – Говорить начальник табору «Костер» Тетяна Тодорюк. – Звичайно, у нинішній час економічної кризи виживати важко всім, але ми намагаємося втриматися на плаву. Наші засновники – Полтавська обласна профспілка працівників торгівлі – переживають не кращі часи, і допомогти нам фінансово не мають змоги. Тому все, що ми заробляємо протягом сезону, потім іде на господарські витрати. Цього року ми взяли участь у тендері від обласного управління у справах сім’ї та молоді. І вперше за останні десять років у нас відпочивають «домашні» діти, а не діти із будинків-інтернатів.
Як не дивно, але із, так званими, «домашніми» дітьми у таборі справлятися складніше, аніж із інтернатовськими. Можливо, тому що вони більш розбещені, можливо, іноді і надто зарозумілі. Майже кожен зараз має дорогий, чи не дуже, мобільний телефон, тож кожного дня тримає зв'язок із батьками. Якщо, не дай Боже хтось образив чи із кимось посварився, за хвилину про це знають батьки. Деякі сприймають такі повідомлення спокійно, розуміючи, що конфлікти та проблеми неминучі у будь-якому, тим більше – дитячому – колективі. Інші, навпаки, стривожено телефонують до начальника табору, старшого вихователя і наполегливо вимагають розібратися у «конфлікті». Як правило, про ці «конфлікти» самі діти забувають одразу ж після дзвінка до батьків.
– Наш табір невеличкий за територією, а тому кожна дитина в нас на очах, – пояснює Тетяна Тодорюк. – І жоден конфлікт, жодна нестандартна ситуація не проходять повз увагу вихователів та вожатих. Вони, в свою чергу, проводять із дітьми розмови, намагаються знайти індивідуальний підхід до кожного, аби зробити тритижневе перебування юного відпочиваючого у дитячому таборі справжнім незабутнім відпочинком.
– На кожен тур ми складаємо культурний план. – розповідає старший вихователь табору Світлана Луценко. – Намагаємося охопити все, щоб зробити життя дітей у таборі змістовним і багатогранним. Розкриваємо творчі таланти, працюємо над національним, екологічним, естетичним вихованням наших юних відпочиваючих. Залучаємо їх до участі в гуртках: ліплення із солоного тіста, створення художніх експозицій, виготовлення поробок із найрізноманітніших матеріалів.
Розповідаючи, старший вихователь демонструє просто неймовірно милі та красиві іграшки, зроблені дітьми… із звичайних магазинних пакетів-«маєчок».
Звичайно ж, не можна уявити жодного дитячого табору без спорту. Не виняток у цьому плані і «Костер». Кожен знаходить собі розвагу до душі – футбол чи волейбол, шахи чи шашки, теніс чи більярд. На футбольних майданчиках хлопчаки із оздоровниці зустрічаються зі своїми однолітками з інших дитячих таборів. Цього літа гра із «Орлятком» закінчилася з рахунком 4:4, а матч із «Антеєм» був іще більш результативним – 7:7.
Коли над Новими Санжарами світить сонце, діти двічі на день ходять на пляж. Там можна і покупатися, і позагоряти, і пограти у бадмінтон. А ввечері можна вирушити у сосновий ліс під Клюсівку в одноденний похід із ночівлею у справжній палатці, поїсти печеної картоплі та поспівати пісні біля багаття.
Вечір у таборі – це перегляд фільмів чи мультиків на DVD у літньому павільйоні та, звичайно, дискотека для старших. Вихователі говорять, що після одного вечору на танцях діти дуже швидко зближуються, знаходять спільну мову. Наступного дня вони вже обмінюються дружніми записками, хтось знаходить доброго товариша, а в когось і виникає перша симпатія…
Доки начальник із старшим вихователем проводили для журналіста невелику екскурсію табором, навколо все жило своїм, літнім і веселим, життям. Дівчата стрибали через скакалки, хлопці разом із вожатими грали у волейбол, а хтось просто слухав музику у літньому павільйоні. Коли ми зайшли до кімнат 2-го загону, одна із виховательок вирішила пожартувати із дівчатками.
– Так, я чула що ви не слухаєтесь своїх вожатих? Ну все. Тепер вашим вожатим буде ось цей чоловік.
Новим «вожатим», як ви розумієте, був кореспондент «ЕХО». Дівчатка-відпочиваючі швидко зрозумівши, що їх милі студентки-вожаті не йдуть ні у яке порівняння із цим суворим і непривітним «дядьою», а тому миттєво навели лад у кімнатах і перетворилися на слухняних маленьких дівчаток. Кандидатуру нового «вожатого» було відхилено.
Тому, як не прикро, а після годинного перебування у дитячому таборі журналісту довелось повернутися до своїх буденних і рутинних справ. А дітлахи із Полтави, Семенівки, Котельви та інших міст та містечок Полтавщини залишились набиратися здоров’я, сил, сонця та енергії у новосанжарській дитячій оздоровниці.
