Тут можна було купити і плетені кошики для пасочок, і вишивані сорочки, в яких годиться святкувати, і навіть... яйця. Щоправда, дерев’яні. Майстер різьблення по дереву Микола Коєка з Котельви привіз заготовки, з яких можна зробити великодні подарунки, «крутіші», ніж яйця Фаберже. Адже на дерев’яні заготовки можна наклеїти аплікацію, обплести їх бісером, обв’язати нитками, зрештою, розфарбувати... І полтавські рукодільниці оцінили таку можливість, купуючи основу для майбутніх шедеврів.
На Великодній стіл і посуд годиться особливий поставити. Тож полтавців порадували своїми виробами й керамісти. Полтавка Яна Гольдберг представила керамічні вази, горщечки й кухлики, які робила, готуючись до... дипломної роботи. Результати цієї підготовки у дівчини вийшли дуже красивими. Яка ж тоді сама дипломна?
Колеги Яни з арт-групи «Катавасія» виставили вздовж бруківки власні авторські роботи — як завжди, вишукані й дещо незвичні для Полтави.
Зовсім іншу кераміку показала Лідія Суворова. Букети тендітних квітів, гірлянди, навіть сережки — все це зліплено з глини тендітними жіночими руками. І зліплено не в Україні, а в... Італії. Лідія Яківна розповіла, що вона в цій південній країні пропрацювала вісім років, як і багато інших наших співвітчизниць, змушених податися в чужі краї через скруту у рідній Україні. І якось італійські подруги запросили Лідію Суворову до приватної керамічної школи. Нове хобі дало розраду в чужій країні, а також і надію на нову професію. Лідія Яківна зізнається, що їй дуже хотілося б повернутися в Україну і творити тут свою чудову кераміку. Жінка впевнена, що, зрештою, так і станеться.
А поруч — суцільний позитив від вчительки образотворчого мистецтва Полтавської школи № 26 Тамари Пилипенко. Її ляльки з акрилу і тканин у народних вбраннях — і іграшка, і сувенір, і добрий подарунок.
За дорослими підтяглися на Жовтневу і юні таланти. Хлопці з гуртка «Сучасне художнє випилювання» (керівник — Володимир Мартиненко), що в Полтавській гімназії № 21, принесли фанерних метеликів, павуків, птахів, підсвічники... Перехожі були у захваті від виробів, а діти — від уваги до них...
Одне слово — полтавці змогли й погуляти полтавським Монмартром, і подарунки до свята вибрати, і з творчими людьми поспілкуватися. Адже ж весна у місті!
