Приватний підприємець Наталія П., яка зазвичай торгує на селищному ринку, зайшла до одного з новосанжарських продуктових магазинів аби зробити кілька покупок. Вибравши необхідне, вона розрахувалась на касі і отримала відповідну решту. Гроші поклала до гаманця. Після цього одразу поїхала до Харкова по своїх справах.
— У Харкові я захотіла дещо купити, — розповідає пані Наталя, — полізла до гаманця, витягла гроші. І тут звернула увагу на якусь підозрілу «двадцятку». Її мені якраз дали на здачу у Нових Санжарах…
Жінка відкриває гаманець і за якусь хвилину демонструє журналістові ту саму «двадцятку». З першого погляду вона дійсно здається схожою на справжню. Але, якщо придивитись, то можна з легкістю помітити різницю — купюра дійсно світліша за оригінал. Потім кидаються в очі інші суттєві відмінності. Згори, під написом «Національний Банк Уругвай», містився пояснюючий напис «це не гроші». Внизу червоною фарбою написана інша розшифровка «це приколи». Впоперек купюри був зазначений її номінал — «Двадцять гришок».
— І ось такою купюрою я хотіла розрахуватися в Харкові! — продовжує розповідь Наталія П. — Добре що додивилася, а то і побити за такі «приколи» могли б. Я потім думала — ота продавщиця, що мені її на здачу дала або спеціально її підсунула, або ж сама різниці не помітила.
Наша розмова із власницею веселої «двадцятки» відбувається в центрі новосанжарського ринку. І доки журналіст уважно вивчає цікаву купюру, його оточують колеги Наталії — інші реалізатори, які працюють на ринку.
— І як же ж ти одразу не помітила?!
— Ти диви — «двадцять гришок»!
— А що ви тут — гроші роздаєте?
А одна із жінок, що приєдналися до «грошової» дискусії, розповіла історію із власного досвіду зустрічі із фальшивими грошима.
— Це було аж-аж… Я торгувала на ринку у Нехворощі. Потім приїхала, виручку здала. А мені на другий день кажуть — що ж ти неправильні гроші привезла, забирай тепер! Я не повірила — кажу, давайте ті неправильні гроші. Вони і показують мені кілька штук підроблених «п’ятдесяток». І тут я згадую, що поки я торгувала, до мене кілька разів підходили гроші міняти. Ось і наміняли… Я тоді так розстроїлась.
Героїня ж пригоди із «прикольною двадцяткою» — пані Наталія — трагедії із цієї історії не робить:
— Я в той магазин не ходила, нічого не виясняла. Та й для чого? Це тепер мій талісман! Буду носити в гаманці на удачу! Але на гроші в магазинах тепер дивитимусь уважно!
