Майстриня Любов Шелесько з с. Погреби, що на Глобинщині, вишиває рушники для випускних вечорів та весіль. Вона вже й не пригадає, скільки їх зробила. Припускає, що це сотні полотен. Роботи свої виконує гладдю.
Ще у дитинстві навчила її цьому ремеслу мати Параска Шелесько. А наразі 10-річний онук Саша Ситник уміє вишивати стібком, а 13-річний Тарас – гладдю. Жінка розповідає, що на весільних рушниках Полтавської області здебільшого зображують дерева життя, мак, волошки, колоски, калину. А ще – на них виспівують голуби чи плавають лебеді. Ці птахи символізують людські душі та подружню вірність і мають бути повернуті один до одного головами. Якщо голуб тримає у дзьобику гілочку калини – це ознака нової сім’ї. Маки символізують кохання та захищають від зла. Калина – символ невмирущості роду. Волошки уособлюють дівочі чари, чистоту та цнотливість, колоски – достаток та продовження роду. А головний символ – обручки, переплетіння доль і двох закоханих сердець.
— Такий рушник є своєрідним оберегом родини, несе позитивну енергетику. Його треба берегти як сімейну реліквію і не можна дарувати. Лише мати має право передати його своїй дитині. Старожили вважали, що найкращий свідок на весіллі – вишитий рушник, бо він міцніший за всі печатки на папері, – говорить Любов Шелесько.
Співрозмовниця обережно показує свій перший рушник, на якому років 40 тому вишила полунички. А нещодавно їй наснилися розкішні жовті нарциси, і майже одразу вони ожили на полотні. Розклавши у вітальні свої рушники, вибрати найулюбленіший жінка не може – для неї вони всі однаково дорогі, у кожному міститься часточка душі. Чимало тепла, любові, радості у кожному стібочку.
Любов Шелесько каже, що сучасний будинок має прикрашати український рушник. До того ж, він не вигорає і не линяє. Ще жінка не радить крохмалити рушники та прасувати їх після прання, щоб не жовтіли.
Окрім полотна та ниток, для створення рушника потрібно мати неабияке терпіння, витримку і, звісно, талант. Співрозмовниця настільки любить своє захоплення, що навіть у безсонні ночі вишиває рушники. Як важко не доводиться, бере до рук полотно, голку, нитку і вишиває, знаходячи у цій справі розраду і створюючи для когось сімейний оберіг.
Вся колекція Любові Шелесько – між людей. Адже численні роботи є не лише на Глобинщині, а й на теренах Полтавщини, у Києві, Якутії та навіть в Америці.
