Днями дискутував із старим добрим знайомим. Він, людина освічена та інтелектуально розвинута, озвучив думки, які поволі стають в Україні таким собі трендом. Мовляв, ось закінчиться війна, прийдуть із фронту солдати та офіцери і швиденько наведуть порядок в Україні.
Мій товариш наголосив, що це не його власна думка. Таким є хід думок його односельців.
Думаю, ви, шановні читачі, теж не раз і не двічі чули подібні думки, озвучені кимось із знайомих. Цілком можливо, що й самі так думаєте.
Як приклади успішного керівництва державою військовими найчастіше згадують про генералів Піночета і Де Голля.
Хоча обидва політики прийшли до влади у різний спосіб, перший очолив військовий заколот, другий — був обраний у законний спосіб, але результати їх керівництва Чілі та Францією дійсно можна назвати успішними.
Між тим, автор цієї статті вельми скептично ставиться до цих прикладів. Тим більше, що на одиниці актів дійсно успішного керівництва державами колишніми військовими можна навести десятки, якщо не сотні, безуспішних. У тій же Африці в кінці 20 століття та й до цього часу регулярно трапляються військові перевороти. Але тамтешнім народам від цього абсолютно не легшає.
Окрім того, слід у обов’язковому порядку пам’ятати, що такого популярного (у основному, серед людей не надто освічених) генерала Піночета обвинувачували в більше трьохстах злочинах. І не лише у вбивстві політичних опонентів, а і в корупції.
Та й реалії Чілі та Франції середини 20-го століття були зовсім не такі, як у сьогоднішній Україні.
Але головне, на мою думку, не це. Головне, що всі оті сподівання на колишніх військових, які повернуться з війни і щось там зроблять в Україні, надто нагадують про актуальне для українців прислів’я, оте, де сказано: «Свисни Грицю, ти дурніший».
Знову більшість українців не демонструють бажання і намірів мислити і діяти самостійно. Знову відповідальність і дії хочеться перекласти на чужі плечі. «Вчора» це був «слуга народу», завтра — колишні солдати.
Надто все це нагадує дитячий інфантилізм, коли не потрібно думати, не потрібно діяти, не потрібно самому набивати гулі і робити помилки. Є ж сильні, розумні і дорослі, які все важке зроблять за нас.
Але ж… Усі вчорашні солдати і генерали теж є плоть від плоті українцями. І те, що вони пройшли і виграли війну, зовсім не означає , що вони будуть успішними політиками, тим більше, економістами.
І якщо сподіватися виключно на військових, то можна не сумніватися, що вже завтра, після Перемоги, на наступних виборах на їх плечах у владу «влізуть» все ті ж ставленики олігархів. Чи ви думаєте, що «старі» політики і їх ляльководи не знають про настрої в суспільстві? Знають. І вже готують фото у формі на передвиборчі плакати.
Безумовно, все вищесказане не є якоюсь істиною. Це — всього-навсього роздуми. І буду дуже радий помилитися у своєму скепсисі.
