У Селінджера в одному з його творів, оповіданні «Вище крокви будівничі», є епізод, який можна назвати притчею. Йдеться про те, як китайський імператор за порадою просвітленого мудреця шукав найшвидшого коня у всій Піднебесній імперії. Мудрець радить поїхати в містечко і в одного місцевого ґазди взяти гніду кобилу. То і є найшвидший кінь. А коли піддані імператора прибувають на місце, то виявляється, у того ґазди в господарстві виключно чорний жеребець. Імператор навіть спробував розгніватися на мудреця за невдалу пораду. Але кінь виявляється дійсно найшвидшим у Китаї. І один із радників імператора говорить, що той мудрець досяг вже такого рівня, що бачить невидимі іншим речі, бачить справжню сутність.
Одразу хочу перепросити в шанувальників творчості Селінджера за можливо певне спотворення деталей тієї притчі. Давно читав, міг і забути. Але суті це не міняє. Усі ми бачимо цей світ і сприймаємо його своїм недосконалим розумом, у якому, окрім раціонального, половину, якщо не більше, місця займають ще й емоції. І от вони інколи, радше — майже завжди, заважають нам сприймати цей світ більш-менш об’єктивно, відділяти зерно від полови. Буддисти називають це терміном Майя, тобто ілюзія.
Згадати про Селінджера та його прекрасну притчу спонукав випадок із нашого сьогодення.
Днями житель Кобеляк Олександр Климань звернувся до редакції з проханням про допомогу. Саша вирішив організувати збір коштів на придбання квадрокоптера, який конче потрібен двом його друзям, які нині воюють на сході України. Тих двох хлопців прекрасно знають сотні, якщо не тисячі кобелячан та жителів інших населених пунктів громади. Саша по проханню військових не називає їх прізвищ. Але суть не в цьому.
Ми інформацію оприлюднили. Збір коштів почався. Почався, неочікувано навіть для його ініціатора, успішно. За перші чотири дні земляки пожертвували на придбання квадрокоптера більше 80 тисяч гривень. Климань зізнається, що сам вражений такою активністю земляків. Адже він знає і розуміє, що в людей достатньо і своїх матеріальних проблем, викликаних війною і зростанням цін. Знає, що подібні збори проводять десятки інших волонтерів і потенційні благодійники просто не можуть пожертвувати одразу всім.
Але факт є факт. Люди, не дивлячись на власні проблеми, активно допомагають армії й землякам, які боронять Батьківщину.
За словами Олександра Климаня, дві найвагоміші за сумою пожертви надійшли з-за кордону. Одна — з Італії, друга, більше 30 тисяч гривень, — з Данії.
І от тут ми дістаємося однієї деталі, через яку й була написана ця стаття. Кошти з Данії надійшли від Миколи Гузченка. Ці гроші назбирав Микола із однодумцями, проводячи різні благодійні акції в країні, де живе. Тобто це, можна вважати, — внеском майже всієї кобеляцької діаспори в Данії.
Пікантність ситуації в тому, що незадовго до цього Климань із Гузченком посварилися. Аж до посилу за рашистським кораблем і блокування в соцмережі. Причина конфлікту — ставлення до російської мови.
Микола, у притаманній йому манері, потролив, читай — скептично висловився, щодо Саші, який емоційно виступає проти мови окупанта. Той образився.
І нібито правий у цій ситуації Климань. Дійсно, російська мова зараз є мовою агресорів, мовою окупантів. І ми бачимо, як сотні тисяч, якщо не мільйони, російськомовних українців з усіх сил намагаються відмовитися від цієї мови і говорити лише рідною, українською.
Але ж… Але ж не потрібно забувати і про те, що багато українців, воюючи проти ворога на фронті, щодня піддаючи себе смертельному ризику, спілкуються таки на російській. У них просто немає ні часу, ні сил, щоб «видавлювати» із себе мову ворога. Чомусь, мені здається, що коли поряд із тобою постійно рвуться снаряди, а ворог проводить атаку за атакою, то в такій ситуації людям не до мовних «заморочок».
Та повернемося до цієї ситуації. Люди посварилися. Один «послав» іншого. І ось, буквально через декілька дні, той, кого «послали», практично не роздумуючи, відгукується на прохання про допомогу від свого опонента.
Ну що важливіше в цій ситуації? Дискусія у Фейсбуці із різними точками зору чи реальна допомога? Де тут справжня сутність?
І таке в нашому житті трапляється дуже часто. Практично постійно. Ми сваримося там, де можна й не сваритися, занадто багато уваги приділяємо наносному і надуманому.
До речі, колись автор цієї статті мав дискусію із товаришем, який є парафіянином православної церкви. І, як це часто буває, той чоловік дуже негативно ставиться до інших релігійних конфесій чи течій. І от я йому задав питання:
— А якщо поряд із тобою в болоті чи річці тонутиме затятий атеїст чи свідок Ієгови, буддист, мусульманин, католик, ти його рятувати не будеш?
Так, усі ми люди. Усім нам здається, що саме ми знаємо правильні відповіді на життєві запитання, які постають перед нами. Усі ми думаємо, що саме ми бачимо цей світ правильно таким, яким він є.
А насправді, ми бачимо цей світ таким, як нам хочеться.
Між тим, ніхто з нас, у тому числі і автор цієї статті, не володіє монополією на істину. Ніхто з нас не можу побачити справжню сутність чорного жеребця, який насправді є гнідою кобилою.
Просто давайте пам’ятати про це і хоча б не сваритися через дрібниці. У всіх нас, на жаль, зараз є проблеми набагато важливіші.
До речі, збір коштів на квадрокоптер ще продовжується.
Номер карти Олександра Климаня, на якій будуть акумулюватися кошти для придбання квадрокоптера:
4731 2196 5064 0653
ПриватБанк
МФО банку: 305299
Рахунок отримувача: 262036400945115658
IBAN: UA693052990262036400945115658
КЛИМАНЬ ОЛЕКСАНДР ЮРІЙОВИЧ
