Одразу хочу перепросити читачів за можливо занадто велику увагу до проблеми поводження із твердими побутовими відходами, у народі — сміттям. У цій редакційній спробую поставити своєрідну крапочку над «і» щодо цього питання.
Та для початку — трішки про місцеву політику.
Після виходу в світ попередньої редакційної, котра мала назву «Кобеляки-Коггала: села-побратими», пролунав дзвінок із Кобеляцької міської ради. Поцікавилися однією фразою. Ось цією: «...А діє в нас така собі неформальна угода між громадянами і владою. Влада дозволяє громадянам «ср..ти» на вулицях, а громадяни, хоча й бурчать, але дозволяють владі красти».
Із міської ради запитали, що чи кого мав на увазі автор. Одразу ставлю крапочку над «і». На сьогоднішній день у мене немає підстав вважати, що нинішні чиновники крадуть із бюджету. Так, інші претензії є, але цієї немає. Щиро сподіваюся, що й не буде. А згадана фраза характеризувала загальну ситуацію в українському суспільстві.
У принципі, це дуже добре, коли чиновники турбуються про свою репутацію і звертають увагу на публікації в ЗМІ. Так і повинно бути.
Але те, що чиновники не крадуть, не є якоюсь заслугою. Так повинно бути за замовчуванням. А для того, щоб їх роботу вважали ефективною, необхідні не лише чесність і порядність, а ще й якісь конкретні дії. Зокрема, і у питанні вирішення проблеми поводження із твердими побутовими відходами.
А тепер — стисло про саму проблему, точніше про те, чому на шпальтах «ЕХО» цьому приділяють так багато уваги.
А все дуже просто. Поводження із відходами — це та проблема, котру жодна влада на місці не зможе вирішити без допомоги усієї громади. Уточню — частково вирішити. Адже для остаточної жирної крапки на д «і» в цьому питанні потрібна ще й допомога держави. Краще — групи держав. Приміром, у свій час полякам Євросоюз на вирішення проблеми відходів виділив, якщо не помиляюся, 100 мільярдів євро. Зрозуміло, що нам поки що таких грошей не дадуть. Але це не означає, що потрібно сидіти, склавши руки.
Влада вже зараз повинна, по-перше, чітко пояснити громаді, що і як планує робити, і обґрунтувати необхідність можливо непопулярних кроків. А потім — діяти, не гаючи часу.
Для початку — пояснити людям необхідність розділяти відходи. Хоча б розділяти оті тисячі кубометрів листя і гілок. Це — до семидесяти відсотків кобеляцьких і не лише кобеляцьких відходів. А їх можна утилізувати відносно недорого і вкладаючись у вимоги екологічного законодавства. Як? Створити компостувальний майданчик. Це — не полігон, навіть не сортувальна станція, там вимоги законодавства м’якші.
А далі — створювати умови для розділення пластику, паперу, скла і металу. І одночасно караючи тих, хто не хоче підкорятися законним і раціональним вимогам влади і часу.
Це буде лише перша крапочка над «і». А далі — ще роки роботи. Але ж починати потрібно.
Ось через це так багато уваги до проблеми сміття. Хоча, якщо зовсім відверто, то такі статті в ЗМІ повинні писати вже самі представники влади. А журналісти — лише допомагати в цьому.
