Минулого тижня, коли вголос у редакції озвучив тему цієї статті, наш адмін зауважив:
— Миколайович, ти вже запізнився. Стаття ж вийде після «гробиків».
Думаю, читачі знають, що словом «гробики» в народі називають традицію в перший тиждень після Великодня йти на цвинтар до могил своїх родичів.
Та зрештою вирішив таки написати цю статтю. Адже після «гробиків» будуть інші «гробики». А проблема залишатиметься актуальною і в інші дні.
Проблема, вона ж тема, стосується традиції класти на могили і хрести над ними штучні квіти, зроблені із синтетичних матеріалів.
А написати цю статтю вирішив, прослідкувавши за дискусією між користувачами однієї із соцмереж. Там якраз обговорювали причини і наслідки покладання саме синтетичних квітів. Більшість учасників дискусії виступали проти цього. Але були й прихильники. Одна жіночка зауважила:
— Ця традиція існує з давніх-давен і не вам (опонентам) її відміняти.
Зізнаюся чесно, завжди був, є і залишатимуся противником використання штучних пластмасових квітів.
Але якщо раніше завзято критикував людей, які несуть на могили родичів подібне сміття, то зараз ставлюся до цього дещо інакше.
Адже звичку купувати і класти до могил синтетику можна назвати просто шкідливою. А в кого їх немає, тих шкідливих звичок? І автор — не виключення.
Людство вже протягом тисячоліть вживає алкоголь, тютюн і наркотики, знаючи, що це є шкідливим для здоров’я. Тим не менше, люди не вимерли і сяк-так розвиваються.
Та все ж… Якщо вказані вище алкоголь, тютюн і наркотики приносять одним надприбутки, а іншим нехай і сумнівне, але задоволення, то пластмасові квіти…
Кому і яке задоволення приносить пластик, який буде кілька століть розкладатися в землі, отруюючи все навколо? Мертвим? Так їм квіти не потрібні. Будь-який священик будь-якої конфесії скаже, що душам померлих потрібні молитви живих, а не квіти, зроблені із дешевого китайського пластику.
То залишаються прибутки…
Прибутки дійсно отримують китайці, які той пластик виробляють. Можливо, саме через те українська держава ніяк не зважиться вирішити питання із небезпечними для життя і здоров’я своїх громадян виробами. Адже вирішити проблему можна за один день. Просто взяти і обкласти саме цей імпорт тисячовідсотковим митом. І тоді вже ніхто не куплятиме пластик за ціню автомобіля. Хоча, відверто кажучи, вже й зараз ціни на той непотріб «кусаються». Благенька пластмасова «гілочка із квіточками» вже коштує 40 гривень. Для порівняння — розкішна ампельна петунія вартує 50, чорнобривець у стаканчику — 20.
Але ж пластик увіткнув у могилу раз на рік — і вже видно, що ти там був, про померлих пам’ятаєш. А живу квітку ж поливати потрібно.
Тому ця шкідлива звичка ще буде існувати. Цікаво, щоправда, що пластикові квіти у китайців купляють і несуть їх своїм померлим громадяни лише трьох країн світу. Яких? Білорусі, рашки і… І ми.
Та все ж, навприкінці просто нагадаю людилям «давньої» традиції класти пластикові квіти, що їй лише 20 років. Так, синтетичні квіти з’явилися у нас двадцять років тому.
І ще нагадаю про те, що ставлячи саме ці вироби на могили, ви, ваші діти і внуки згодом обов’язково з’їсте їх частинку. Маленьку, мікроскопічну, але з’їсте.
Як? А все дуже просто. Пластикові квіти згодом обов’язково спалять. Виділяться діоксинові сполуки. Вони потраплять у повітря, у воду, в ґрунт. А оскільки ці сполуки дуже стійкі, то згодом їх засвоять рослини, тварини, риби. А потім — з’їдять люди.
Ну, навіть не знаю, чи хотіли б ваші померлі мами і батьки, дідусі й бабусі, щоб від непотрібних їм квітів помирали від онкології ваші діти.
