Корів труять?

Протягом минулого місяця на берегах річки Кобелячок, ба, навіть у самій річці, були виявлені тіла кількох мертвих тварин. Про одне з них ми зняли аж два відео.

Одразу потрібно попередити кобелячан, що епопея із трупом корови, що протягом місяця розкладався посеред річки, закінчилася. Закінчилася як і належить — труп витягли і захоронили.

Та, як стало відомо редакції, це не єдиний труп корови, виявлений протягом травня поблизу річки Кобелячок.

Один із працівників комунального підприємства «Водоканал Плюс»  на умовах анонімності розповів:

— Це ви про одну корову писали і знімали відео. Цю витягли ми. Труп другої витяг і захоронив її власник. А ще був і третій труп, уже на березі. Про нього відео Срібний знімав і викладав.

Чоловік висловив припущення, що всі тварини загинули внаслідок отруєння. Він сказав:

— Є така думка, що корів труять. Бо вони шкоду людям роблять. То корови Максима Работіна. На них постійно скаржаться, що городи витоптують і дерева згризають. Хазяїн і влада не реагують, то люди почали потихеньку труїти.

А ось кобелячанин Юрій Срібний не вірить у версію із отруєнням.

Він каже:

— Те, що потруїли, маячня. Не вірю. Я знаю про два трупи. Одна ваша корова, ну та, про яку ви відео знімали,  і труп теляти, що я на березі знайшов. Хоча шкоду тварини дійсно роблять. І городи витоптують, і дерева в садку Кувалдіна ламають.

Потрібно відзначити, що до редакції теж зверталися двоє місцевих жителів із скаргами на тварин, яких випасають без належного контролю. При цьому люди говорять, що насправді стадо належить комусь із впливових кобелячан. Називають аж три прізвища різних людей. Цікаво, що двоє із них на пряме запитання щодо їх причетності до корів  відповіли категоричною відмовою. Один із «власників» довго сміявся, а потім сказав:

— Я м’яса взагалі не їм.

Безумовно, це дуже добре, коли люди заробляють собі на життя, утримуючи худобу. Це важкий, але чесний бізнес. З іншого боку діяльність одних людей не має заважати іншим.

Знову ж, поки що всі скаржники, висловлюють свої претензії на умовах анонімності, незрозуміло кого і чого боячись. До органів влади, наскільки відомо редакції, люди в офіційному порядку не звертаються.

Якщо ж звернуться, то влада може провести перевірку на предмет дотримання санітарних умов при утриманні худоби. Зокрема, щодо відстані ферми до житлової забудівлі. Адже держава встановлює певні правила і обмеження.

До забудови — мінімум 25 метрів

Кількість поголів’я тварин (худоби, птиці, звірів), які утримуються в господарствах різних організаційно-правових форм, регламентується нормативно-правовими актами.

Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини України від 14.02.2006  № 100 затверджено «Ветеринарно-санітарні вимоги утримання птиці в особистих селянських господарствах», якими надано визначення, що дрібне господарство — це господарство, у якому  утримується:

дорослої птиці — до 100 голів (страусів — до 15 голів);

мале сільськогосподарське господарство  —  виробничий  об’єкт сільськогосподарського призначення для вирощування, зберігання та переробки окремих видів сільськогосподарської продукції,  а  також для  утримання обмеженої кількості сільськогосподарських тварин та птиці. Сільські господарства вважаються  малими,  якщо вони мають обмежену кількість поголів’я:

•  птахоферми — до  700  голів  птиці;
•  великої рогатої худоби — до 200 голів з приплодом;
•  свиноферми — до 200 голів з приплодом.

Відповідно затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування  і архітектури від  17.04.1992  № 44 державних будівних норм ДБН 360-92  «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»,  малі тваринницькі ферми (фермерські господарства)  у селищах міського типу, селах — це ферми з утриманням великої рогатої худоби або свиней від 10 до 250 голів, овець — до 500 голів, птиці — до 1000 голів, яких слід розміщувати на відокремлених ділянках з дотриманням розмірів санітарно-захисних зон від тваринницької ферми до межі житлової забудови, розмір зон залежить від кількості поголів’я тварин, наведених у таблиці.

Примітка. Шириною санітарно-захисної зони слід вважати відстань між місцями виділення в атмосферу або ґрунт виробничих шкідливостей і житловою забудовою населеного пункту.