Наша сім’я вже три роки купує молоко вищезгаданого домашнього виробництва. З нього робимо й сир, й кефір, і сметану. Молоко від бабусі Тоні, тобто Антоніни Гозенко із Колісниківки, дуже смачне і відносно недороге. П’ять гривень за трьохлітрову банку — це дешевше аніж на ринку і в магазині. Крім того, ми впевнені, що купуємо якісний продукт без соди, солі та всіляких харчових добавок.
Днями в домашніх умовах провели своєрідний експеримент. В одному із кобеляцьких магазинів було придбане молоко відомого вітчизняного виробника. Літровий пакет із жирністю продукту в 2,5% обійшовся в п’ять з половиною гривень. А далі всім членам сім’ї було запропоновано відрізнити магазинне молоко від того, що «виробляє» корова бабусі Тоні. Результат експерименту перевершив всі сподівання. Продукт навіть не довелося пробувати, він навіть запах мав різкий. Як і очікувалось, магазинне молоко поступилось домашньому і за запахом (досить неприємним), і тим більше — за смаком. Лише колір був ідентичним. Різнилася й ціна — 5 гривень за літр і 5 гривень за 3—літрову банку. Єдиним, хоча й неоднозначним «плюсом» молока, виробленого десь у Києві, був термін зберігання — 4 місяці. У результаті вся сім’я в чергове зробила вибір на користь «домашнього» молока. Попри всі рекомендації СОТ, санепідстанцій та ветеринарів.
Та через кілька місяців нам доведеться шукати іншого виробника. Бабуся Тоня вирішила здати корову на м’ясо. Або продати для утримання комусь іншому. Причина криється зовсім не у СОТівському законі. Заборона реалізовувати молоко на ринку бабусю Тоню особливо не злякала. «Мені той закон до одного місця, я й так на ринку молоко не продаю», — пояснює Антоніна Гозенко. — У мене його кобелячани розбирають. А якби й не розбирали, то діти та онуки вип’ють. Просто важко вже мені, восьмий десяток пішов, не навправляєшся біля тієї корови».
Бабуся підрахувала, що кожного дня долає близько восьми кілометрів. Це тільки заради того, щоб вигнати корову на пасовище та забрати її звідти. А її ще й здоїти потрібно. А сіно заготовити… «Вже моєї пенсії в 600 гриваків на косіння не хватає, — зітхає жінка. — А ще й нада пастуху платити. Це ще 350 гривень у рік. А попробуй те сіно ще додому доправити. Все ж сама роблю, чоловік помер, діти помагати не вспівають. Важко мені».
Продаватиме свою корову і її сусідка Галина Білаш. Вона хоча й молодша на десяток років, але теж скаржиться на втому. Жінки розповіли, що лише за останній рік поголів’я корів у Колісниківці, де вони живуть, зменшилось більше аніж в два рази — із 36 до шістнадцяти. «А як той дурнуватий закон задєйствує, то й тих корів не буде. Люди як почули про нього, то аж плакали», — підсумовує Галина Білаш. А Гозенко додає: «Ми ж хоч пенсію получаємо. А хто її ще не заробив? Вони ж живуть з того молока. Хай по 3 гривні за банку, але платить молокозавод».
Жінки дізнались про вступ в дію СОТівського закону із засобів масової інформації. «По тєлєвізору розказали, шо з Нового году продавати молоко запретять», — згадує Галина Білаш. Жодна із владних чи контролюючих інстанцій про майбутні нововведення колісниківських селян не повідомляли.
Із «тєлєвізора» почули про зміни в законодавстві і жінки, які продають молокопродукти на Кобеляцькому ринку. «Хай би вони залились тим молоком», — сердиться одна із продавців. Інша додає: «Та он показали, що перед границею стоять «фури» з імпортним молоком. Навезуть його — мало не покажеться. Та хіба ж його можна пити? А свої селяни нехай здихають з голоду». Одностайним рішенням після нетривалого обговорення реалізатори визнали, що закон прийняли «бандіти».
А тепер давайте проаналізуємо Закон України «Про безпеку і якість харчових продуктів», який більшість селян називають бандитським. Закон цей прийнятий, до речі, аж у 2005 році. І звичайно, він передбачав інформування населення, розроблення механізму переходу на СОТівські стандарти заготівлі молока та м’яса і так далі, і тому подібне. І, як завжди, як це прийнято в Україні, новий закон прийняли, а про інформування, тим паче — допомогу селянам в адаптації до нових умов забули. За півроку до його вступу в дію згадали про сільгоспкооперативи.
Прем’єр-міністр перед всією країною з величезною помпою вручила ключі «аж» від 20 молоковозів для селян, які зібрались гуртом здавати молоко. «Досягнення», що й казати. Та й пов’язане воно, швидше за все, з виборами Президента, а не з вимогами законодавства. Законодавства, яке за звичною для українців традицією ніхто виконувати не збирається. І яке, особливо в частині, де йдеться про реалізацію м’яса, можна досить легко обійти. Читаємо статті 33 і 35 Закону України «Про безпеку та якість харчових продуктів». Там написано: «Забороняється здійснювати забій парнокопитних та інших копитних, а також забій домашньої птиці і кроликів в обсягах, що перевищують 5 голів на день, не на бойні, яка має експлуатаційний дозвіл і зареєстрована ветеринарною службою», «забороняється реалізація і обіг необробленого молока і сиру домашнього виробництва, а також туш або частин туш парнокопитних та інших копитних подвірного забою на агропродовольчих ринках».
І от уявімо таку ситуацію. Якийсь дядько—різник у Колісниківці, Шенгурах чи Прощурах уважно вивчивши закон, бере й ріже щодня лише по 4 бички чи свині на своєму подвір’ї. Так, це не бойня, але ж і вимоги законодавства він не порушує. Чотири ж голови, а не більше п’яти в день! До речі, боєнь в Кобеляцькому районі лише дві — в райцентрі і в селі Бутенки.
А як бути жителям Радянського, Світлогірського, Орлика, Солошиного, яким свої шість кролів чи курей доводиться везти за півсотні кілометрів? А якщо в них машини немає? Наймати? «Золотими» вийдуть ті кролі.
«Продуманий» закон, що й казати. Та інтуїція і досвід підказують, що селянам зарано впадати в паніку і вирізати молочних корів. Адже нове законодавство вступає в дію 1 січня 2010 року, якраз напередодні президентських виборів. Так що основні претенденти на головне крісло країни, а це Юлія Тимошенко та Віктор Янукович, не ризикнуть дратувати свій електорат такими непопулярними нововведеннями. Хоча за цей закон у свій час голосували і депутати від БЮТ, і від Партії Регіонів.
Про те, що законодавство не діятиме, свідчить й інформація, яку «ЕХО» отримало від начальника управління ветеринарної медицини в Кобеляцькому районі Сергія Куземка. Він продемонстрував два документи, які протягом року надійшли до його служби з вищих інстанцій. Нижче ми друкуємо витяги із цих розпоряджень. Виявляється, що робота по впровадженню в дію СОТівського закону призупинена. Більше того, з’явились повідомлення, що «бандіти», ой, вибачте, депутати Верховної Ради України збираються ще на п’ять років мінувати вступ в дію Закону України «Про безпеку та якість харчових продуктів». А потім знову нічого не робитиметься, щоб забезпечити його виконання. А потім знову будуть вибори.
Але нашій сім’ї від того не легше. Бабуся Тоня корову таки продасть. І нам доведеться шукати нового постачальника. Адже у нас, як і в багатьох земляків, існують сумніви і перестороги, щодо молока магазинного. Судіть самі — поголів’я ВРХ в Україні щороку катастрофічно зменшується, а молока в магазинах стає більше. З чого ж його виробляють?
Р. S. Наш кореспондент з Данії повідомив, що в цій країні фермери продають молоко по 3 гривні за літр (в перерахунку на нашу валюту). У магазині літр коштує 6 гривень.
