Ви вже вибачте мені, шановні читачі, за, можливо, занадто велику увагу, яка ледве не в кожному номері «ЕХО» приділяється проблемі утилізації побутових відходів. Обіцяю, що в подальшому змістимо акценти на інші теми.
Просто проблема сміття є такою, котру без підтримки суспільства і, зокрема, без інформування людей не зможе вирішити жодні влада. І проблема ця є не лише кобеляцькою, вона актуальна для всіх без виключення держав світу. От тільки в одних країнах її майже вирішили, а в Україні, особливо в Кобеляках, вона є дуже болючою. І зараз ми спостерігаємо лише перші кроки до того, щоб її подолати.
От днями автору довелося стати свідком типового для Кобеляк випадку. Міська влада розпорядилася, аби комунальники прибрали один зі сміттєвих териконів на одній з вулиць. Конкретніше, мова йде про купу на вулиці Касьяна, яка вважається в містечку однією з головних. Вочевидь, міські чиновники відреагували на численні скарги однієї з місцевих жительок, яка реально потерпає від смороду, що виник унаслідок розкладання листя, трави та іншої органіки.
У п’ятницю бригада комунальників буквально руками перебрали непотріб, відділивши траву й гілки від пластику та інших відходів. Після цього сміття вивезли.
І вже наступного дня місцеві жителі знову понесли все ту ж органіку на звичне для них місце. При цьому на зауваження з боку інших кобелячан ці люди не реагували.
Довелося на місце виїжджати цілій делегації чиновників на чолі із заступником міського голови Оленою Стадніковою. Незважаючи на вихідний день, приїхав із Полтави і директор комунального підприємства Сергій Ткаченко. Були й поліцейські. Склали протокол. Особу однієї людини із тих, хто викидали органіку на майданчик для складування зовсім інших відходів, встановили. Швидше за все, цю людину оштрафують.
Тобто міська влада діє. І вперше за багато років хоча б намагається вирішити проблему. У тому числі, і шляхом застосування примусу і покарань.
Між тим, є достатньо критиків, які вважають, що і сьогоднішня міська влада належного результату не дає. При цьому критики посилаються на досить популярну теорію «Розбитого вікна».
Нижче — коротко про сенс цієї теорії.
Якщо в будинку розбите скло, то незабаром жодного цілого вікна в ньому не залишиться, а потім почнеться мародерство — така основна думка теорії розбитих вікон. У більш широкому сенсі ця теорія полягає в тому, що люди набагато охочіше порушують правила та норми поведінки, якщо бачать явні ознаки безладу навколо — це було неодноразово експериментально доведено.
У нашому випадку, якщо приймати цю теорію, як істину, міській владі передусім потрібно вивезти весь отой непотріб, який кобелячани нанесли на вулиці зі своїх дворів. І, паралельно, вже карати і примушувати.
Зізнаюся чесно, що дуже скептично ставлюся до вищезгаданої теорії «розбитого вікна». Ну, на те вона й називається теорією, а не аксіомою, щоб у її істинності сумнівалися.
От давайте уявимо, що кобеляцькі комунальники вивезли всю органіку в невідомому напрямку. І потім продовжили цю практику. Так було раніше.
Навіть не сумніваюся в тому, що така практика сподобається більшості кобелячан. Як подобалася раніше. Це ж зручно, вирвав удома бур’янину, змішав із пластиком, склом і цеглою та й поніс до контейнера. А далі — комунальники вивезуть. І коштуватиме це лише 14 гривень у місяць.
І більшості буде наплювати, що все це обов’язково повезуть або в ліс, або в інше, зручне вже для комунальників, місце. І наплювати, що все це незаконно. І наплювати навіть на те, що в кінці-кінців за це таки доведеться платити. Адже нічого безкоштовного в цьому світі немає. За все доведеться заплатити. Просто гроші, які витратять на «безкоштовне» вивезення тих відходів, за які люди не заплатили, візьмуть із того ж міського бюджету. Отже, не нададуть комусь матеріальну допомогу, не відремонтують дорогу, не замінять аварійну нитку водогону.
Але все вищесказане не означає, що оті купи непотребу не варто вивозити. Потрібно, ще й як. Адже це не лише спотворює в цілому красиве личко нашого містечка, а ще й загрожує спалахом інфекційних хвороб через антисанітарію.
Але ж що робити, як вирішити проблему?
Думаю, що не помилюся, стверджуючи, що проблему можна вирішити лише комплексом заходів. Один із них — каральний. Карати таки доведеться. Для цього необхідно, аби міська влада досягла консенсусу із поліцією. Та й із судом теж. Якщо поліцейські будуть вижидати, належним чином складати протоколи, а суд їх не скасовуватиме, то зрештою ті, хто до останнього «триматиметься» і викидатиме сміття в неналежному місці або не сортуватиме його, теж здадуться. Платити по кілька тисяч за клунок із листям, винесений до контейнерів, — таки дорогувате задоволення.
І, до речі, про можливе зауваження щодо негуманності таких заходів. Можна сказати — війна, роботи немає, злидні й так далі, і тому подібне. Таким людям хотілося б нагадати про приклади Європи, на яку ми нібито рівняємося. Так от, там живуть такі ж люди, як і в Україні. І вони теж охоче викидали б непотріб у зручному для них місці. Але не роблять цього. Як і не порушують багато інших правил та законів. Думаєте, через якусь свою особливу свідомість? Та ні, їх до цього привчили. При вчили ще кілька століть тому. От тільки тоді не штрафували, а рубали руки і ноги, живцем палили, розпинали і топили в річках. Так-так, усе це було в середньовічній Європі. Паралельно були й злидні, і війни. І ніхто одразу не давав «зарплату в євро». Бо ні євро не було, ні самої Європи в її сучасному вигляді. А жорстокий примус був.
У нас такого не буде. І слава Богу, що не в Середньовіччі живемо. Але українцям потрібно раз і назавжди зрозуміти, що спочатку — порядок для всіх, а вже потім матеріальне та інше благополуччя. По іншому в історії людства ще не було.
Але й одні каральні дії проблему не вирішать. Людей потрібно ще й агітувати, і пояснювати. Було б чудово, аби на кожному стовпі, у кожному міні чи максі маркеті, із кожного гучномовця людям постійно нагадували про те, що сміття потрібно сортувати, що викидати листя і траву не можна. І так далі, і тому подібне.
А ще ж і школи у нас є. А там розумні діти, які, на відміну від дорослих, ще не зіпсовані шкідливими звичками і дуже швидко сприймають інформацію.
І якщо все це робити одночасно і комплексно, то потрібний результат буде досягнутий досить швидко. Психологи твердять, що для того, аби людина змінила свої звички, у тому числі й погані, потрібно до 75 днів. Два із половиною місяці — не так і довго.
P. S. Не так давно одна із дописувачок у своїй статті, надрукованій у «ЕХО», дорікнула автору цих рядків щодо відсутності результату від сотень публікацій на тему поводження із відходами. Але стовідсоткового результату й не могло бути. Адже навіть сотня публікацій однієї людини нічого не змінить, якщо не буде інших заходів і сотень людей, які їх впроваджують і підтримують.
