Попередня публікація в «ЕХО» на тему походження назви міста Кобеляки викликала досить жваве обговорення. У продовження теми ми вирішили опублікувати і матеріал, зібраний нашим земляком Миколою Бугрименком. Нижче — авторський текст.
Полтавське місто Кобеляки розташоване на річці Ворскла. На його території знаходили археологічні пам’ятки доби кам’яного віку, скіфо-сарматських часів, періоду Київської Русі, Золотої Орди та Великого Князівства Литовського, які свідчать про проживання (перебування, тимчасове знаходження) представників різних матеріальних культур. Але їх замало для твердження, що на цій території до останньої чверті 16 століття існувало постійне топонімічне поселення.
Кобеляки не є літописним містом (термін, яким у історичній науці називають згадувані в літописах Русі поселення на її території). У Поворсклі, від гирла річки до Полтави (дивись: Жєлєзняк І. та інші «Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі». Київ, 1985) такими є лише Пєрєволока (затоплене в 1962 р. село Переволочна, вперше згадане в 1092 р.), Ворона, давньоруське городище в урочищі Можари біля сучасних Нових Санжар та Лтави (Полтава).
У червні 2020 року було відзначено 400-річчя заснування Кобеляк. Історичним орієнтиром цієї події стала, за інформацією місцевої влади, географічна карта Корнелія Данкерта за 1620 рік з наявним на ній поселенням, яке стало основою сучасного міста Кобеляки. Втім, аналіз суспільно- політичного Поворскля в 16-17 столітті дозволяє вказану дату змістити на 50 років назад: до осені 1570 року. Аргументація цього твердження вагома і має документальну основу.
На сьогодні стале і загальноприйняте пояснення в офіційних джерелах означення та походження топонімічної назви «Кобеляки» відсутнє. Є лише певна кількість гіпотез, кожна з яких має своїх як прихильників, так і критиків. У науковій літературі, енциклопедичних словниках і довідниках здебільшого використовується пояснення, за яким назва «Кобеляки» є похідною від назви правого притоку Ворскли — річки Кобелячок, гирло якої було в 16- 17 століттях південною межею поселення. Саме в трикутнику, утвореному Ворсклою та Кобелячком, на природній височині, яка була захищена від несподіваних нападів ворогів двома річками, виникли Кобеляки.
Василь Лучик (Етимологічний словник топонімів України. Київ, 2014) пропонує свої варіанти пояснення топонімічної назви Кобеляки.
- Назва виникла на основі назви річки (гідроніму) Кобелячок.
- Форма множини в назві міста (Кобеляки) пояснюється скупченням у цій місцевості топонімів і гідронімів з основою Кобеляки (Кобелячок): Малий, Великий, Сухий, Старий…
- Назва утворена на основі особистого (родового) дохристиянського чоловічого імені Кобила.
- У основі назви поселення лежить кореневе слово «кобила» і суфікс «як», які з часом змінили форму написання на «Кобеляки».
- У основі назви лежить місцеве діалектичне слово «кобиляк», яким називають гнойовика. Але Лучик не розтлумачив своє розуміння терміну «гнойовик» — це жук-гнойовик чи гриб родини печерицевих?
До документально не підтверджених, гіпотетичних пояснень топонімічної назви «Кобеляки» було і є багато запитань. У даному розрізі немає відповіді на наступні питання:
- Назва річки Кобелячок стала основою назви сучасного поселення Кобеляки чи навпаки?
- Чи можливо, що назва річки і поселення є запозиченою і похідною від інших топонімів і гідронімів з основою «Кобеляки», які є (були) на території України і близького зарубіжжя?
- Чи можливо, що назву поселенню і річці надали засновники, які не були місцевими жителями, а були з тих країв, де існував топонім (гідронім) з основою «Кобель (Кобил)»?
- Як пояснити видозміну назви поселення з Кобиляк на Кобеляк і його правопис у варіанті множини — Кобеляки?
- Які часові рамки цих змін?...
Для відповідей на питання походження й означення назви Кобеляки, у першу чергу треба визначити сутність топоніма «Кобеляки».
Авторами частини з них є кобеляцькі краєзнавці. Кожна з них претендує на істину, об’єктивність та історичність. Розглянемо їх, проаналізуємо і зробимо певні висновки.
Гіпотеза перша
Кобеляки — топонімічне означення (множинний іменник, форма однини — Кобеляк) утворене за допомогою давньослов’янського слова «коби» (щоб) і слова набагато пізнішого мовного становлення — «ляк» (страх). До речі, на македонській мові «коби» означає «якби», а на болгарській «що». В українській мові «ляк» тлумачиться як відчуття страху, а « переляк» — як його практичний результат. Дослівно, згідно цієї гіпотези, топонім Кобеляки можливо перекласти на сучасну українську, як вислів «щоб лякати» або «місце, де лякаються». Але противники цього твердження влучно зазначають його основний недолік: не може бути поєднання в топонімічній назві слів, які відносяться до різних часових і культурологічно-мовних епох. Ця гіпотеза базується на штучному поєднанні слів, і тому є недієздатною.
Гіпотеза друга
На території Поворскля проживали племена кобів і ляків. Після одруження їх представників і наступного об’єднання племен, утворилася спільнота під самоназвою «кобиляк». На її честь було назване поселення на Ворсклі. Походження гіпотези невідоме, але вона безперспективна і носить міфічно-легендарний характер. Її послідовники добре розуміють стан справ і тому вносять уточнення. Термін «племена» заміняють терміном «роди», а невідому науці самоназву «ляки» — на зрозумілу «ляхи». Самоназву племені «коби» пояснюють його родинними зв’язками з половецьким ханом Коб’яком (Кобяком) (?-1184). При цьому забувають уточнити походження і означення терміну «ляхи». Ляхи — літописна назва слов’янського племені, що в 6 – 7 столітті мешкало на Дунаї, а потім переселилося в басейн річки Вісла і стало синонімом слова «поляк». У основі означення «ляхи» лежить праслов’янське слово «ляси» — ліси, пущі, лісові нетрі. Між Віслою і Ворсклою, між половцями і ляхами лежать тисячі кілометрів відстані і сотні років часу, які унеможливлюють цю гіпотезу.
ДАЛІ БУДЕ
Авторські права захищені законодавством.
