13 листопада відбулося судове засідання, на якому розглянули цивільний позов екс-завуча Кобеляцького ліцею № 2 до адміністрації закладу. На початку засідання була спроба усунути суддю Омельченко від ведення цієї справи. Але вона виявилася безуспішною.
Та про все по порядку.
Таміла Шара-Махно, яка багато років працювала завучем Кобеляцького міського ліцею № 2, у серпні 2023 року була звільнена з роботи. Із нею не продовжили строковий трудовий договір. Термін дії контракту між закладом і педагогом закінчився, і адміністрація вирішила його не продовжувати.
Тим більше, що, як підтвердила в залі суду сама Таміла Віталіївна, вона постійно критикувала керівника закладу Поліну Тараненко, закидаючи їй некомпетентність та низький професійний рівень.
Та в лютому 2023 року Конституційний суд України за поданням групи Народних депутатів своїм рішенням визнав неконституційним положення про саме строковий трудовий договір із вчителями-пенсіонерами. І з того часу договори мають заключатися виключно безстроково.
От на це рішення і посилалася Таміла Шара-Махно та її адвокати, у даному випадку — Сергій Галушко, прохаючи суд поновити її на роботі. Окрім того, Таміла Віталіївна вимагала від адміністрації закладу виплатити їй зарплату за період вимушеного прогулу. А це, згідно із наданої в залі суду довідки, — 64 тисячі гривень.
А от адміністрація ліцею в особі Поліни Тараненко та найнятого адвоката Артема Рака доводили в суді, що діяли законно. Вони підтвердили, що знають про рішення Конституційного суду. Але оскільки закон не має зворотної сили, то, за їх словами, безстроковими мають бути всі трудові договори, підписані вже після 7 лютого 2023 року. А із Шарою-Махно контракт був підписаний ще в 2022-му році.
Суддя-блогер та хто кому подруга
Як правило, судові засідання, на яких розглядають справи щодо поновлення на роботі та виплати компенсації за період вимушеного прогулу, є досить нудними і нецікавими для більшості сторонніх людей. Обивателів може зацікавити хіба що озвучена сума зарплати, яку позивач отримає (чи не отримає) після рішення суду. У всьому ж і іншому — пункти, параграфи, положення, крапки і коми, досить нудно, а цікаво виключно професіоналам.
Але в цьому випадку судове засідання було досить насичене навколосудовими пристрастями, лірикою та риторикою.
Так, зокрема, потрібно відзначити, що в Кобеляках з’явився новий відеоблогер. Або просто відеооператор. Адже протягом того часу, доки виступали свідки Стаднікова і Тараненко, навпроти них в залі суду стояла і ймовірно знімала їх на мобільний телефон діючий суддя Тетяна Тесленко. Нічого незаконного в цьому немає. Але досить нетиповою є ситуація, коли суддя бере в руки мобільний телефон і починає знімати учасників процесу.
Хоча, можливо, це вже й не є дивиною, а навпаки, стає тенденцією, коли чиновники перебирають на себе функції журналістів, стаючи блогерами, ютуберами, фейсбучерами, інстаграмерами чи ще якоюсь трясцею. Дійсно, сучасні цифрові технології дають можливість отримувати і миттєво розповсюджувати інформацію будь-якій людині. І цим зараз активно користуються в тому числі і люди із посадами та мандатами.
Щоправда, все це більше схоже на банальне оцифроване «обливання помиями» своїх опонентів. Але, то вже, як кажуть, справа смаку.
Отже, Тесленко знімала, а директор ліцею Поліна Тараненко, заступник міського голови Олена Стаднікова та адвокат Артем Рак намагалися довести судді Ірині Омельченко, що вона є упередженою і має передати справу за позовом Таміли Шарої-Махно іншому судді.
Самі розумієте, досить невдячною справою є спроба усунути від розгляду нібито упередженого суддю, якщо рішення про це має приймати сам нібито упереджений суддя. Тому й не дивно, що суддя Омельченко не задовольнила прохання адміністрації ліцею і залишила розгляд справи за позовом завуча за собою.
У чому Поліна Тараненко та Олена Стаднікова, яка перебувала в залі суду в якості свідка, вбачають упередженість судді Омельченко?
Поліна Сергіївна розповіла, що у свій час їй довелося вислухати зауваження від Олени Стаднікової. Вони стосувалися того, що Тараненко, як вчитель, нібито не проводить онлайн урок. Як виявилося, претензії на адресу Тараненко Стаднікова, у свою чергу, почула з уст тодішньої своєї подруги і голови Кобеляцького суду Ірини Омельченко. А Ірині Іванівні поскаржився учень цієї школи.
Стаднікова провела перевірку. Уроки Тараненко проводила. Та вже із наступного навчального року Поліна Тараненко вже не викладала в класі, в якому вчиться учень, якому дуже довіряє суддя Ірина Омельченко.
Але на цьому, за словами Олена Стаднікової, епопея із недовірою судді до педагога Тараненко не закінчилася. Уже після того, як Поліну Тараненко призначили директором міського ліцею № 2, Ірина Омельченко нібито зажадала, аби рішення змінили і навчальним закладом керував би хтось інший.
Тут потрібно ще зазначити, що частину інформації про неприязнь судді Омельченко до педагога Тараненко Олена Стаднікова встигла надати в залі суду. А потім суддя Омельченко оголосила про припинення дискусії, фактично не давши Олені Володимирівні закінчити свою розповідь.
Та все ж, у залі суду устами Олени Стаднікової було озвучено, що Ірина Омельченко висловила своє незадоволення призначенням директором ліцею Поліни Тараненко, оскільки та (цитата) «тупа і некомпетентна».
Усе це, за словами свідка, звучало в процесі дружніх розмов між Оленою Володимирівною та Іриною Іванівною «за чашкою чаю».
Суддя Омельченко цілком очікувано заперечила достовірність наведених Оленою Стадніковою фактів і заявила, що ніколи такого не казала.
Більше того, у залі суду почалося вияснення, чи підтримують дружні стосунки Стаднікова і Омельченко.
Олена Володимирівна заявила, що вона (цитата) «не сварилася» з Іриною Іванівною.
Натомість Ірина Іванівна категорично заявила про припинення давніх дружніх стосунків із Оленою Володимирівною. І уточнила, що інформація про те, що сім’ї Омельченко і Стаднікових були кумами, є недостовірною. Як доказ суддя може представити документ про хрещення дитини.
Після того, як усі присутні в залі дізналися, хто ж кому насправді є кумом і другом, суддя Омельченко відхилила клопотання сторони захисту про свій відвід у справі щодо поновлення на роботі Таміли Шарої-Махно.
Дійсно, якихось матеріальних доказів того, що суддя є упередженою до педагога, представлено не було. Усе ґрунтувалося виключно на словах свідків.
Чи можлива така ситуація, коли чиновник, у даному випадку суддя, виходить далеко за межі своєї компетенції і, фактично зловживаючи службовим становищем, пробує «вершити долі» і «вирішувати питання»? На жаль, в умовах України в цілому і в Кобеляках зокрема можлива.
А ситуація, що виникла в суді із виясненням, хто, коли й кому і що казав, у принципі, мала б дечому навчити і її учасників, і сторонніх спостерігачів. Навчити тому, що не можна «за чашкою чаю» чи чогось іншого вирішувати кадрові чи інші питання, пов’язані з функціонуванням громади. Навчити тому, що вчорашня «дружба», особливо основана на можливій власній користі, може раптово закінчитися. А інформація про подробиці незаконних рішень чи пропозицій може бути оприлюднена. А закон залишиться. Тому краще, вигідніше і спокійніше просто діяти в рамках законодавства.
Але не навчить. І вже зараз ми можемо спостерігати, як люди, які намагаються «посунути» від влади сьогоднішніх чиновників, діють такими ж незаконними і сумнівними, з точки зору моралі, методами. І в кінці-кінців отримають аналогічні неприємності. Та про це — у наступних публікаціях «ЕХО».
Вердикт судді Омельченко
Повертаючись до подій у суді, можемо констатувати, що суддя Омельченко задовольнила позовні вимоги завуча ліцею № 2 Таміли Шарої-Махно в повному обсязі. Тобто тій мають поновити на роботі і виплатити 64 тисячі зарплати за період вимушеного прогулу. А також 20 тисяч гривень у якості відшкодування моральної шкоди.
Щоправда, залишається ймовірність того, що рішення Кобеляцького суду може бути скасоване в суді Апеляційному.
Директор школи розчарована рішенням судді Омельченко
Через кілька годин після того, як суддя Кобеляцького суду Ірина Омельченко оголосила про свій вердикт, яким поновила на роботі завуча ліцею №2 Тамілу Шару-Махно, директор навчального закладу Поліна Тараненко прокоментувала ситуацію, яка виникла.
Керівник навчального закладу не приховувала свого розчарування рішенням судді Омельченко.
Поліна Тараненко аргументувала:
— Безумовно, адміністрація ліцею оскаржуватиме рішення кобеляцького судді в Апеляційному суді. Але вже зараз можу говорити про те, що подібними рішеннями судді буквально «вбивають» віру в справедливість та безпристрасність і об’єктивність правосуддя. Хоча, на що ще можна було сподіватися в даному випадку? Адже мені відомо, що суддя Омельченко не приховувала свого негативного ставлення до призначення мене на посаду директора ліцею. І озвучувала це. Тобто ми маємо кричущий випадок того, що чиновник, який не має жодного відношення до освітнього процесу, немає жодного юридичного права в нього втручатися, робить це. І судове засідання лише підтверджує існування такого ганебного явища. Коли ми заявили відвід судді Омельченко через те, що мали впевненість в її упередженості, вона доклала максимум зусиль, щоб саме вона оголошувала вердикт. Наш адвокат Артем Рак сказав, що вперше в житті стикається із подібним. Зазвичай, коли суддям заявляють про відвід через їх можливу упередженість, служителі Феміди із полегшенням передають справу колегам. Але не у випадку із Омельченко. І от чого добилася суддя своїм рішенням? Задовольнила власні амбіції? Чи амбіції Таміли Махно-Шарої, яка вже понаписувала в прокуратуру заяв на своїх колег? Що відбудеться в разі, якщо Шара-Махно повернеться в школу? Я бачу лише різке погіршення психологічного клімату в колективі. А, ще 64 тисячі гривень жінка отримає, не працюючи. Що, освітній процес покращиться в разі, якщо в педколективі почнуться чвари? А вони почнуться. Хоча я все ж вірю в те, що Апеляційний суд скасує рішення судді Омельченко. І педагоги спокійно працюватимуть, надаючи якісні освітні послуги нашим дітям, які не винні в тому, що дорослі усіма способами намагаються задовольнити власні, явно завищені амбіції.
