До редакції зателефонувала жінка. І попрохала:
— Напишіть статтю про мою доню. Я її дуже-дуже люблю. У неї невдовзі буде День народження. Коштів, щоб купити дитині «айфон», у мене зараз немає. Але дуже хочеться привітати дитину якось оригінально. Вона в мене недавно олімпіаду з англійської мови виграла. То може про це й напишете? Ви знаєте. Я була вражена недитячою мужністю і спокоєм своєї Іванки. Та й інших дітей. Вони якраз виконують завдання, а тут — тривога. Я нервую, батьки й педагоги теж схвильовані, а діти… Діти спокійно спускаються в бомбосховище і працюють далі. А наша Іванка ще й перше місце зайняла.
Починаю розпитувати. Яку саме олімпіаду, обласну чи всеукраїнську. В ході розмови виявляється, що мова йде про олімпіаду серед шкіл громади. І нібито й не зовсім етично писати про одну дитину, нехай і переможця.
А у відділі освіти говорять, що олімпіади ще тривають. І загальну статистику учасників та переможців вони будуть готові надати лише з наступного тижня.
І що тут робити? Мама ж просить статтю у цей номер.
А потім приходить ідея. Так це ж тема для редакційної!
Це ж невеличка історія про любов. Можливо, навіть не історія, а лише епізод. Але це не має значення.
Це — про любов. Про любов мами до дитини. Причому, про справжню, ту, яка вище всього матеріального.
Так, не вистачає коштів на подарунок. Але ж любов у грошах не вимірюється. І якщо хтось має можливість подарувати своїй дитині на день народження яхту, то це зовсім не означає, що він любить її більше, аніж бідняк, який заощаджує на кілограм мандаринів.
А ще ця історія про те, що попри війну життя триває. Діти вчаться, діти розвиваються, батьки їх люблять.
Нібито звичайна, аж до банальності, ситуація описана в цій редакційній. Ні проблеми тобі, ні подвигу, ні героїзму.
Усе просто. Але все дуже по-справжньому.
Іванко, мама тебе дуже любить. А ця стаття нехай буде таким собі «миколайчиком» і для Іванки Білан, і для її мами Олени, і для сотень і тисяч згаданих поіменно мам і дітей.
Із святами вас усіх!
А про всіх переможців шкільних олімпіад ми теж обов’язково напишемо.
