Попри війну, влада крок за кроком просувається в напрямку цивілізованого управління відходами. Так, кобеляцькі депутати вже й землю виділили під будівництво сміттєпереробного заводу поряд із селом Красне. Але здається навіть серед людей, наділених владними повноваженнями, немає остаточної віри в цей проект.
Редакція вже повідомляла про те, що з ініціативи Міністерства екології, підтриманої Полтавською обласною військовою адміністрацією, було прийняте рішення про побудову на території області чотирьох сміттєпереробних заводів. Один із таких об’єктів мають збудувати на території Кобеляцької громади.
2 листопада виконуючий обов’язки кобеляцького міського голови Василь Фещенко вже підписав у Полтаві від імені громади меморандум про відповідні наміри.
А під час чергової сесії Кобеляцької міської ради депутати проголосували за те, щоб виділити шість гектарів землі під згаданий об’єкт. Сам Василь Фещенко налаштований позитивно. Він бачить у новому проекті лише плюси.
Василь Васильович коментує:
— Я вже говорив, що зараз міністром, котрий опікується питаннями екології, вперше в історії України є дійсно фахова людина. І радники в нього фахові. Ці люди переймали передовий досвід поводження із відходами в Європі. Такий завод, як планують збудувати у нас, працює поряд із столицею Австрії Віднем. А там, як відомо, дуже суворі вимоги до правил збереження довкілля. А ще новий завод дасть нам 90 робочих місць. Сума інвестицій становитиме десь від 450 до 600 мільйонів євро. Окрім того, на підприємстві вироблятимуть або електроенергію, або біогаз. І поряд можна ставити теплицю і вирощувати ранні овочі.
Василь Фещенко запевняє, що перед будівництвом будуть проведені численні експертизи. Він каже:
— Приїдуть екологи, приїдуть геодезисти. Можливо, після їх досліджень взагалі виявиться, що на тому місці не можна будувати.
Але не всі депутати налаштовані так само оптимістично. Так, Анатолій Таранушич під час свого виступу на сесії зауважив, що високий рівень дотримання екологічних стандартів можливий у державах, де працює закон. А Україна до таких не відноситься.
Окрім того, як виявилося під час сесії та після неї, ніхто із посадовців не «горить» бажанням зустрічатися із жителями села Красне. Так, записали відеозвернення, так, староста Галина Зайченко, за її словами, запитували про їх ставлення по проекту в кількох земляків. Але великих зборів не було.
Насторожує і те, що надто мало конкретики з приводу технологій, що будуть застосовуватися на сміттєпереробному заводі, потенційного інвестора тощо.
А скепсису додають два головних фактори. Фактор перший: війна. Вкладатися в проект вартістю в сотні мільйонів євро при ризику його втратити внаслідок військових дій — надто не схоже на прагматичних європейців.
Фактор другий: географічна близькість трьох потенційних заводів. Як відомо, влада озвучує, що заводи будуть у Кременчуці, Кобеляках і Полтаві. Тобто на відстані 70 кілометрів один від одного.
Виникає логічне запитання. А де брати сировину для всіх трьох підприємств? І, якщо завод збудують у Красному, це означатиме, що сміття для його роботи везтимуть із половини Полтавської області або й із сусідньої Дніпропетровської.
І останнє. Серед українців вкоренився міф про якісь ледве не ідеальні європейські стандарти. У тому числі, і в екології. Насправді все не зовсім так. Скажімо, дуже багато українських екологічних норм набагато суворіші, аніж європейські. І в багатьох галузях Україна може дати фору більшості європейських країн.
Щодо високих екологічних стандартів у Європі… Так, вони є. У Австрії, Німеччині, країнах Бенилюксу, Скандинавії. А ось на півдні Європи… Там усе зовсім не так красиво.
На підтвердження цієї тези додаємо відео, яке прислав редакції наш читач, який нині живе в Італії. Воно демонструє далеко не ідеальні порядок і чистоту на сміттєпереробному заводі.
Так що не потрібно одразу салютувати і радіти, почувши вираз «європейські стандарти». Але й посипати голову попелом теж зарано.
