Днями віце-прем’єр міністр України, Міністр цифрової трансформації, Михайло Федоров зробив досить гучну заяву. Посадовець закликав українців взяти безпосередню участь у створенні «Армії дронів». Він пообіцяв, що всі бажаючі матимуть можливість у себе вдома складати безпілотні літальні апарати для Збройних Сил України.
Так, рашистсько-українську війну цілком заслужено назвали першою в історії людства війною дронів. Якщо на початку війни безпілотні літальні апарати здебільшого використовували в розвідувальних цілях, то вже в 2023 році вони стали повноцінним засобом ураження різних цілей — від танка до одного піхотинця.
Досить прикро визнавати, але в державі-агерсорі швидше відреагували на виклики цієї війни і вже налагодили масовий випуск різноманітних дронів — від досить великих і дорогих «шахідів» до мініатюрних і відносно дешевих FPV-дронів.
В Україні, судячи із публічних заяв, на зміну ситуації в методах і засобах ведення війни відреагували лише в другій половині минулого року. Саме тоді влада задекларувала, що армії потрібна величезна кількість дронів. І парламентарі прийняли закон про те, щоб вилучити із місцевих бюджетів податки із зарплат військових і направити ці кошти на виробництво безпілотників. А це — досить значна сума грошей. Лише за 2024 рік — 43 мільярди гривень. Причому, гроші з місцевих бюджетів вилучили вже із 1 жовтня минулого року.
І ось заява Федорова, яка вже викликала чималий резонанс у суспільстві. Міністр фактично запропонував громадянам за власні кошти купляти запчастини, а потім із них, після проходження відповідного навчання, власноруч складати дрони.
Редакція «ЕХО» вирішила перевірити, чи знають про цю ініціативу і жителі кількох сусідніх громад та як до неї ставляться. Для цього ми в нашому Телеграм-каналі провели опитування.
Проміжний результат нашого опитування чітко засвідчив — читачі «ЕХО» підтримують ініціативу урядовця і готові взяти участь у процесі створення зброї для армії.
Так, станом на першу добу опитування 72 відсотки респондентів висловилися за те, що ініціатива по збору дронів вдома є реальною можливістю озброїти армію. 28 відсотків вважають це дурницею.
Ще більше, 83 відсотки респондентів, висловлюють готовність особисто взяти участь у зборі дронів.
Ми не володіємо інформацією, яка статистика щодо ініціативи міністра в межах усієї держави, але ризикну висловити припущення, що результати будуть схожими.
Але...
Але без відповіді на деякі важливі питання, які будуть згадані нижче, ця ініціатива таки більше схожа на соціологічне опитування. Що це за запитання.
Почнемо не із самих запитань, а з аналізу світового досвіду.
Перше, що згадується, так це Китай 50-х років минулого століття із його політикою «Великого стрибка». Тоді влада Китаю мобілізувала своє населення для виготовлення чавуну. Мета — догнати і перегнати США в плані виробництва металу. І тоді по всьому Китаю на подвір’ях звичайних громадян їх же руками були збудовані мільйони маленьких кустарних доменних печей. І там у домашніх умовах почали виплавляти чавун.
Якщо довіряти інтернет-джерелам, то ця китайська ініціатива із тріском провалилася. Виготовлений кустарним способом метал виявився аж надто неякісним.
Ще один приклад — рашка. Там уже під час сучасної війни теж задекларували масове виготовлення дронів. І зіткнулися із проблемою. Проблема полягала в тому, що підприємливі ділки почали масово скупляти дуже дешеві китайські дрони, на яких фірми-виробники спеціально не ставили ніяких маркувань. Перекупи ставили на китайські дрони своє маркування і продавали їх армійським постачальникам, як свою продукцію. При цьому — добре заробили.
Окрім того, міністр Федоров та й вся влада повинні доступно пояснити суспільству, навіщо людям виготовляти дрони вдома, якщо в бюджеті на промислове виробництво чи централізовані закупки цієї дійсно важливої продукції закладені десятки мільярдів гривень. Лише згаданих вище 43 мільярдів «із головою» вистачить на мільйон FPV-дронів.
Окрім того, влада має пояснити, хто ж буде управляти цією величезною армією дронів? Адже без людей, без операторів, вони свої функції не виконають. Але й це не головне.
Головне запитання — чи є система загального управління такою кількістю різномасних дронів? Поясню.
От давайте уявимо ситуацію. Українці швиденько «наклепали» на кухнях сто тисяч дронів. Усі вони із різних комплектуючих. Отже, можуть трішки по-різному управлятися, потребувати різних сигналів для цього. І от запускають сотню різних дронів одночасно. І не факт, що вони своїми сигналами банально не «заглушать» один одного, або не втратять управління. І тоді навіть рашистського РЕБ (радіолектронна боротьба) не потрібно, дрони просто впадуть на землю або полетять у засвіти. Про те, що може статися саме так, уже на повний голос говорять люди, які безпосередньо керують дронами на полі бою.
Ось такі запитання, які потребують відповідей від влади.
А тепер — про хороше. Хороше полягає в тому, що, як ми бачимо із настроїв людей, вони в більшості своїй не зневірилися і готові допомагати армії.
Окрім того, знаючи, що українці є освіченою нацією, а рівень цифрових технологій у нашій державі є одним із найвищих у світі (Європа і США значно відстають), можна не сумніватися в тому, що наші співгромадяни успішно справляться із завданням, озвученим міністром Федоровим.
Але відповіді на запитання влада повинна надати. Причому, якнайшвидше, доки в людей запал не згас. У іншому разі, правими виявляться скептики, які саркастично радять «не заморочуватися» дронами, а одразу починати збагачувати уран на кухнях.
