Нагадуємо, що з 1 січня 2022 року в Україні запроваджено мінімальне податкове зобов’язання для користувачів сільськогосподарських угідь. Це запроваджена державою мінімальна сума податків, які мають бути сплачені до бюджету. Це зобов’язання було прийняте для того, аби за землю платили всі, хто нею користується і ухиляється від сплати податків.
У минулому 2023 році мінімальне податкове зобов’язання платили вперше. Одразу потрібно зазначити, що цей податок сплачують таки не всі. Власники визначених законом земельних ділянок не платять. Але це досить вузька категорія власників.
Мінімальне податкове зобов’язання не визначається для:
- земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували в їх постійному користуванні;
- земель запасу;
- невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;
- земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня 2022 року знаходилися в межах населених пунктів;
- земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.
Тобто, навіть якщо у когось із жителів Кобеляцької чи Білицької громад є земельний пай, але він знаходиться в межах населеного пункту, то за цю землю людина МПЗ не сплачує. Всі інші — платять, ніяких пільг ні для кого закон не передбачає.
Співробітники Кобеляцької податкової інспекції на прохання редакції ще раз пояснили, що в більшості випадків тягар сплати мінімального податкового зобов’язання лягає на плечі орендарів. Але потрібно враховувати, що це відбувається в разі наявності належним чином оформленого договору оренди. Якщо землю в оренду здають нелегально, то платити доведеться власнику цієї землі. Самостійно сплачують цей податок громадяни, які особисто обробляють свої земельні наділи. У народі їх називають одноосібниками.
Кожному з платників надходить повідомлення із вказаною до сплати сумою. У минулому 2023 році такі повідомлення почали надходити з жовтня. Після цього протягом 60 днів необхідно заплатити.
Якими є суми? Разом із податківцями ми провели підрахунок. Сума до сплати нараховується за спеціальною формулою. Тобто площа землі множиться на нормативну грошову оцінку, а потім множиться на коефіцієнт 0,04.
Приклад: площа паю становить 3,12. Грошова оцінка гектару ріллі, яка є середньою по Полтавській області, становить 30390 гривень. Після множення отримуємо 94816,80. Множимо на коефіцієнт 0,04. Отримуємо 3793,67. Але від цієї суми ще потрібно відняти сплачений обов’язковий податок за землю. У Кобеляцькій громаді земельний податок на таку площу становитиме в сумі 474,08 гривень. 3793,67 - 474,08 = 3319,59. Тобто, за гектар це буде 1063, 97 гривень. Саме стільки будуть доплачувати одноосібники за гектар землі після сплати земельного податку.
Потрібно зауважити, що мінімальне податкове зобов’язання за луки чи сіножаті набагато менше, адже там нижча оцінка вартості землі.
