Кобеляки завмерли в очікуванні. У очікуванні подальших змін, у першу чергу — кадрових.
Якщо в «головному» кабінеті громади нехай тимчасово, але з’явився законний на нинішній момент власник і вигодонабувач, то в кабінетах і кабінетиках менш важливих — роботи для кадрових змін більше, аніж достатньо.
Безумовно, статус Василя Кіптілого, як теперішнього керівника громади, дуже й дуже хиткий. І можна навіть не сумніватися в тому, що законність його приходу до влади будуть оскаржувати. І зовсім безнадійною ту судову тяганину вважати не можна. Адже шанси на те, що рішення кобеляцьких депутатів в суді визнають протиправним і скасують, таки є. А з цим може впасти вся нинішня владна «хатка».
Та все ж... Усе ж, на початок квітня 2024 року в Кобеляцькій громаді керує Василь Кіптілий. А тому немає нічого дивного в появі чуток про те, що Василь Анатолійович проведе певні кадрові зміни, прибравши з посад людей, яких у місті вважають учасниками команди, котра програла.
Передусім народ жваво пліткує про можливі зміни в системі освіти, медицини та комунальному господарстві.
Адже Василь Кіптілий, ще будучи опозиціонером, неодноразово звертався до представників тодішньої влади із вимогою провести конкурс на посаду директора міської лікарні. Зараз цю посаду займає Володимир Казирод.
І, якщо конкурс таки проведуть, то далеко не факт, що Володимир Олексійович залишиться на посаді.
Окрім того, можуть захитатися крісла під керівником відділу освіти Дмитром Жуганом і директором ліцею №2 Поліною Тараненко. Їх небезпідставно вважають учасниками команди екс-заступника міського голови Олени Стаднікової. У свій час вони разом волонтерили в складі групи «Команда Небайдужих», брали участь у мовних курсах і взагалі постійно «світилися» разом у публічному просторі.
Але тут уже все зовсім не так просто. Адже вказані посадовці займають не виборні посади. І на сторожі їх інтересів стоїть уже Трудовий кодекс. А він в Україні досить потужно захищає права саме найманих працівників. Тут одним конкурсом, тим більше, підняттям депутатських рук, питання не вирішиш.
Ще складніше — із комунальним господарством. У Кобеляках ним зараз керує Сергій Ткаченко. Він теж прийшов на посаду після «антикопельцівського перевороту». І протягом того часу, доки Ткаченко працює, доводилося чути нарікання типу:
— Навіщо нам цей чоловік із Полтави? У нас що, кобеляцьких достойників немає?
Воно то так. Але на користь Ткаченка свідчать безпристрасні цифірки і фактики. До нього комунальним господарством керував кобелячанин «до мозку кісток». А в результаті, працівники місяцями не отримували зарплату, зростав податковий борг, а бюджет у вигляді штрафів втратив кілька мільйонів гривень.
А прийшов «чужак» Ткаченко — і ситуація кардинально покращилася. Боргів ні перед людьми, ні перед бюджетом немає, у Кобеляках нарешті вивозять відходи не просто цивілізовано, а легально. А санітарні лікарі засвідчують небувалий за кілька останніх десятиліть феномен, коли в громаді почали дійсно перевіряти якість води, яку споживають громадяни. До Ткаченка цього не було ледве не з радянських часів.
Та все ж, якщо Василь Кіптілий таки почне кадрові зміни, то кого ж він ставитиме? У волонтерських організаціях Василь Анатолійович не «світився», мовні курси не відвідував? Звідки людей приведе?
Можливо, із лісу? Мисливців? Є у Кіптілого таке захоплення.
Звичайно, припущення щодо нових кадрів із лісу є жартівливим. І Кіптілий не має репутації людини, яка бере на роботу «по блату». Та все ж.
Та все ж, згадаю і нагадаю історію із власного життя. Колись, досить давно, редакція «ЕХО» оголосила конкурс на посаду коректора. І підійшов до автора один чоловік. Такий собі бюджетник-бюджетник, який все життя пропрацював у державній структурі. І каже:
— Миколайович, у мене жінка без роботи. Візьміть коректором.
— Нехай приходить, дамо їй текст на вичитку. Подивимось, як швидко читає і помилки знаходить. Якщо буде кращою, то й візьмемо.
— А може давайте без цього? Я вам «поляну накрию» та й усе.
— ??? Та «поляна поляною», але ж мені потім доведеться замість неї помилки шукати.
І так воно скрізь, що в приватних структурах, що в державних. Набрати на роботу «по блату» можна. Але потім доведеться за цих людей помилки виправляти.
Сподіваюся, новий секретар міськради, як людина досить досвідчена, теж цю аксіому знає.
