Наш земляк, будучи поліцейським, фактично із самого початку широкомасштабного вторгнення рашистів перебуває на лінії фронту. За час війни йому довелося освоїти нову для себе військову спеціальність.
Взагалі, у так званому публічному просторі всілякі блогери та опозиційні політики з усіх сил намагаються нав’язати українцям стереотип про те, що у військових діях беруть участь, отримують поранення, а то й гинуть виключно люди певних професій, віку та місця проживання. Основне посилання наступне — воюють лише трактористи із сіл та роботяги з маленьких містечок, всі інші «відсиджуються» в тилу. А поліцейські так ті взагалі мають «залізобетонне» бронювання і до фронту й близько не підходять.
Насправді в реальному житті все не так. І, не заперечуючи певних проблем, які неминуче виникають під час такого складного процесу, як мобілізація, не можна погодитися із спеціально нав’язаним стереотипом про те, що воюють виключно «прості роботяги». На фронті достатньо людей, які в мирному житті мали значний матеріальний достаток чи особливий соціальний статус. У тому числі в бойових діях безпосередню участь беруть і поліцейські. Просто в силу різних причин, у тому числі і пов’язаних із забезпеченням військової таємниці, далеко не завжди можна розповісти, як кажуть, «все і про всіх».
Нижче — інформація, яка вже з’явилася у вільному доступі. Це історія про нашого земляка Андрія Півня, який, будучи професійним поліцейським, фактично із перших днів війни воює і виконує бойові завдання на передовій.
Андрій Півень є корінним кобелячанином. Як і більшість хлопчаків з провінційного містечка, захоплювався спортом, зокрема футболом. Навіть мріяв про професійну кар’єру.
У свій час Андрій вчився і займався футболом у Києві та в полтавській школі-інтернаті, де готують потенційних гравців для футбольного клубу «Ворскла».
Але із професійним футболом не склалося. І Андрій вирішив стати правоохоронцем. Уже в 2016 році почав службу в Державній службі охорони.
А в 2021 році розпочався новий етап у його кар’єрі правоохоронця. Півень став бійцем батальйону поліції оперативного призначення.
У 2022-му все змінилося
Ніхто, навіть сам Андрій, не може зараз сказати, як би далі продовжувалося його життя. Можливо, він би й надалі був спецпризначенцем, можливо б змінив місце служби. Єдине, що відомо стовідсотково — планував служити в поліції і надалі.
Але в 2022-му році в лютому, який назавжди увійде в історію України, розпочалося широкомасштабне російське вторгнення.
Зрозуміло, що поліцейським-спецпризначенцям теж довелося вступити в бій із агресорами. Спочатку їх посилали до лінії фронту в короткотермінові відрядження. А із жовтня 2023-го Андрій Півень та його товариші по службі постійно знаходяться в безпосередній близькості до лінії зіткнення із противником.
Півню довелося терміново освоювати нову для нього спеціальність. Він вже став не спецпризначенцем, не оперативником карного розшуку, йому довелося перекваліфікуватися на оператора безпілотних літальних апаратів. Адже сучасна війна стала першою в історії людства «війною дронів», коли техніка, якою люди керують на відстані, стала вирішувати будь-які бойові завдання — від розвідки до знищення бойової техніки та живої сили противника.
Поліцейський говорить:
— Усе, без безпілотників сучасну війну вже не можна уявити. Без цієї техніки просто неможливо ефективно протистояти і перемагати ворога. «Пташки», якими я керую, вони не просто ведуть розвідку чи знищують техніку. Вони передусім допомагають зберігати життя наших солдатів, моїх побратимів. Не раз і не двічі саме за допомогою дронів ми виводили штурмовиків на ворожі позиції, не раз і не двічі виводили із небезпечного місця наші евакуаційні бригади. Ми ж зверху все бачимо і по рації коригуємо дії тих хлопців, які в даний момент знаходяться на землі. Був випадок, побачили ми, що зупинилася ворожа «мотолига» (від автора: легкий броньований транспортер) у посадці. Чи то паливо в них закінчилося, чи інша причина була. Але бронетранспортер став, піхота спішилася. Ми миттєво видали координати нашим артилеристам і ті знищили техніку. А потім вже наші дрони-камікадзе добили піхоту.
Звичайно, оператор БпЛА не штурмує із автоматом у руках ворожу позицію. Але це не означає, що він нічим не ризикує. Свідчення — три поранення і контузії, яких вже зазнав Андрій Півень. Адже противник чітко усвідомлює значення операторів БпЛА і буквально полює на них. По них б’ють і з гармат, і з мінометів, їх атакують ворожі дрони-камікадзе.
Воювати Андрієві вже довелося в дуже різних місцях. Але в основному в районі знаменитого Серебрянського лісу. За цей час група операторів БпЛА, у складі якої воює наш земляк, знищила десятки одиниць ворожої техніки — від УАЗиків-буханок до сучасних Т-90.
До речі, поряд із Андрієм Півнем воює ще один вихідець із Кобеляцької громади Олексій Дудка. А щодо відсутності на фронті поліцейських, про яку постійно торочать різні блогери, які у військах не були ні секунди, Андрій Півень говорить:
— От блогерів я на фронті точно не бачив. А поліцейські воюють разом з усіма. Ми ж всі українці, у нас одна Батьківщина, яку ми захищаємо.
