23 травня в Кобеляках, як і по всій Україні, відзначили нове для нашої держави, але, без перебільшення, найактуальніше свято — День Героїв. Під час урочистостей було дуже багато гірких і щирих сліз. Адже кобеляцька експозиція із фото загиблих поповнилася.
Нагадаємо, що пам’ятна експозиція на честь земляків, які загинули, захищаючи Батьківщину в ході російсько-української війни, з’явилася в Кобеляках кілька місяців тому.
Вперше урочистості в знак вшанування полеглих земляків відбулися 28 вересня 2023 року. Тоді десятки кобелячан прийшли до пам’ятника Тарасу Шевченку, щоб вшанувати і схилити голови в жалобі.
А напередодні біля пам’ятника Кобзареві створили експозицію, у якій розмістили фото і біографічні дані жителів Кобеляцької громади, які на той момент загинули в ході російсько-української війни.
Ініціатором створення такого пам’ятного місця стала тодішній заступник міського голови Олена Стаднікова. Про це, до речі, згадали й під час урочистостей уже в травні 2024-го.
Як розповіли редакції на умовах анонімності двоє співробітників відділу культури, у свій час Олена Стаднікова не просто подала ідею, а й виділила кошти на придбання відповідних матеріалів. Причому, це були її власні, а не бюджетні гроші.
Зараз у Кобеляках нова влада, і Стаднікова вже не є офіційною особою на урочистостях. Але пам’ять про загиблих не та тема, де можна керуватися політичною кон’юктурою. Зробила людина, отже, про це необхідно згадувати і цінити.
Сьогоднішні керівники, потрібно віддати їм належне, на перші ролі під час урочистостей не претендували і довгими та псевдопафосними промовами не зловживали.
Виступали під час святкового мітингу передусім люди, які мали і мають безпосереднє відношення до війни.
Із зворушливою промовою виступив представник ТЦК Віталій Білокінь. Особливо різонуло (цитата): «Коли закінчиться війна, ми будемо плакати і мовчати».
Плакали того дня багато. Плакали десятки людей із тих сотень, що прийшли на мітинг. Адже вони, ті, хто не приховували сліз, уже втратили на цій війні своїх рідних і близьких.
Людмила Пиріг, яка виступала, як мама загиблого солдата, ледве закінчила свою промову, стримуючи ридання. Але втрималася і закінчила.
Також перед присутніми із піснею виступив ветеран війни Борис Ярошенко.
А потім почалася церемонія покладання квітів. На жаль, експозиція поповнилася ще 13 прізвищами: Андрія Ярського, Антона Литвина, Віталія Брагіна, Олега Антоненка, Миколи Геренця, Олега Рябця, Олега Гурова, Сергія Іщенка, Михайла Сабадиря, Юрія Няйка, Василя Прокопія, Віталія Циби, Олега Пирога.
І ніхто не знає, коли ця свята і страшна фотоекспозиція вже не буде розширюватися.
