Можна пробачити людську
дурість — вона буває ненавмисною.
Але…. людська підлість —
вона є навмисною завжди.
Я довго вагалася: писати статтю чи ні. Після деяких останніх подій вирішила, що потрібно це зробити. Ця стаття не для того, щоб образити чи поставити клеймо на весь колектив закладу. Ні! Ще раз НІ! У колективі працюють творчі, креативні вихователі, але з приходом до керівництва дитсадком пані Голтвянської наш «Золотий півник» почав різко іржавіти. Але все по-порядку!
Кожний громадянин України має право захищати свою честь та гідність. Я — також. Це навіть прописано в Правилах внутрішнього розпорядку даного дошкільного закладу.
У 1995 році я була прийнята на посаду вихователя ЗДО № 2 «Золотий півник». Працювала та виконувала свої посадові обов’язки, як і всі інші педпрацівники. Загальний стаж роботи 36 років, маю вищу освіту, вищу категорію, звання «вихователь — методист». Ніяких доган, нарікань, непорозумінь. На той час це був колектив, у якому панував творчий азарт і бажання працювати. Була головою ПК, виконувала обов’язки методиста.
За довгий період роботи в дитсадку довелося працювати із різними керівниками.
Останні 20 років, до 2021‑го, працювала під керівництвом Любові Старостіної.
Спершу хочу пригадати сумнівне звільнення Любов Старостіної. Це сталося при колишньому міському голові Копельцеві. При ньому й отримала посаду Наталія Голтвянська. Олександр Олександрович, як відомо, не надто жалував людей із власною вільною точкою зору. Натомість у нього у фаворі завжди були вірні «служаки». Можливо, саме через це посаду й отримала Голтвянська. Саме такі люди були потрібні Копельцю, і, як ми бачимо сьогодні, як він помилявся щодо них! Тільки запахло смаженим, вони ж галопом переметнулися на інший бік — до Олени Стаднікової, а сьогодні все роблять для того, щоб втертися в довіру вже третій стороні. А згадана Старостіна була не такою. За що й поплатилася.
А я в чергу на звільнення не ставала
А згодом настала черга і моя, і я стала незручною, зайвою!
Нагадаю, що про мою статтю в «ЕХО» Голтвянська знала, а потім влаштувала мені ледве не самосуд із обговоренням публікації на педраді. Це не приниження??? Зібрала загальні збори, запросила відділ освіти, ту саму Стаднікову. Виступали тільки «свої» люди! Після всього цього Голтвянська впевнена була, що я напишу заяву на звільнення. Моя відповідь присутнім: «Я ПИСАТИ ЗАЯВУ НА ЗВІЛЬНЕННЯ НЕ БУДУ!»
Тому що я в чергу на звільнення із роботи не ставала. І звикла боротися за свої права до останнього.
І тут вона вирішила піти іншим шляхом. У липні минулого року мені винесли дві догани.
Перша догана — під час її відсутності і при керівництві… Колінько, методиста ЗДО. Догана ні про що! Викликали поліцію, але поліціянти ніяких протизаконних дій з мого боку не зафіксували і не могли зрозуміти, з якою метою їх викликали. Хлопці розвели руками, посміялися і поїхали.
Дивитися в очі і так щиро брехати — це кредо деяких «педагогів»! Але бажання догодити Голтвянській — вище всього, бо за Голтвянською стояла сама Стаднікова! Як же можна по-іншому!?
Друга догана була винесена за дитину, яка впала і збила коліно. Банальна ситуація, яка, на жаль, виникає дуже часто, коли дітки ростуть, бігають, граються…
Долікарську допомогу я надала, повідомила про інцидент Наталію Колінько. Мікротравми не розглядаються в будь якому закладі. Ця інформація для директора. Я не порушила жодного пункту зі своєї посадової інструкції.
Ні Голтвянська, ні Колінько не брали до уваги мої пояснення та пояснення свідків.
Цікавим залишається той факт, що інші вихователі за такі випадки, а іноді й набагато серйозніші, не те що догану, а навіть зауваження від Голтвянської не отримували. А все дуже просто — ці люди її прихильники!
А я до цього списку не вхожу!
І тому мене звільнили!
Не можуть жити без конфліктів
Я подала позов до Кобеляцького суду про моє звільнення та неправомірне винесення і скасування мені двох доган.
Ми виграли першу інстанцію, суд скасував догани. Після кожного судового засідання Голтвянська бігала до своєї «захисниці і порадниці» Олени Стаднікової.
Голтвянська, за підтримки колишньої влади, майже в останній день подала до апеляційного суду. Апеляційний суд залишив без змін рішення Кобеляцького районного суду. Наскільки мені відомо, Василь Фещенко вже був готовий відсторонити Голтвянську від виконання обов’язків директора, вона вже готувала собі місце вихователя на групі. І тут… вона відзначилася! Візит Стаднікової до Василя Фещенка все змінив. Стаднікова продовжила контракт Голтвянській на посаді директора ЗДО! Як? Чого? За які заслуги?
27 травня, друге судове засідання про поновлення мене на роботі. Я знову виграю, закон і суд на моїй стороні. Коли про це дізналися в дитсадку, то «вірні служаки» почали збирати підписи, щоб мене перевили на іншу роботу, вирішували за мене, де мені працювати і ким. За підтримки Голтвянської, вони зібрали підписи із 5 чи 6 осіб.
Шановні «служаки», хочу нагадати вам, що це не приватний дитячий садок, у нього комунальна форма власності. І коли я вас не влаштовую, то не я повинна іти з нього, а ви! І шукати нове місце роботи, де мене немає! А на роботі ми повинні не обмінюватися симпатіями чи антипатіями, а працювати з дітьми, навчати їх, розвивати, виконувати свої посадові обов’язки. Мені не хотілося б сьогодні нагадувати цим двом особам за їх «промахи» в роботі, але прийде час, і… вони просто не залишать мені вибору, доведеться нагадати і оприлюднити їх так звані «заслуги».
З вини Голтвянської я з 18 вересня 2023 року і по 31 травня 2024‑го не працювала. Більше восьми місяців без роботи, підірване здоров’я, безгрошів’я… Хто мені поверне все це? І все чому? А тому, що при владі стоять такі керівники, які замість того, щоб створити в колективі дружню, позитивну атмосферу, направлену на користь дітей, на їх виховання і розвиток, займаються з’ясуванням стосунків!
От як по-іншому оцінити той факт, що коли я вийшла на роботу, директор знову фактично провокує мене на конфлікт? Вона оголошує мені, що поновляє мене на роботі на 0,9 ставки, це тоді, коли моє навантаження складало 1,20 ставки? Це що? Знову в мені причина?
Після того, як я не погодилася, почала заперечувати, надала мені додаткові 0,3 ставки, але на іншій групі дітей, де цю ставку отримує інший вихователь. Для чого?? Чи не для того, щоб спровокувати новий конфлікт між педагогами?
Дуже б хотілося, щоб нинішнє керівництво міста якомога швидше роздивилося, з ким вони мають справу, хто керує закладами. Про «користь» такого управлінського мистецтва говорить красномовно той факт, що суд зобов’язав виплатити мені більше 120 тисяч гривень за вимушений прогул. А хто буде сплачувати? Голтвянська чи Колінько? Ні! Ці 120 тисяч буде платити міська рада з наших доходів. От, якби такі, як Голтвянська, платили з власної кишені, то тоді може б і подумали зайвий раз, як говорити, що робити, як поступати. Адже ти — керівник! А отже, повинна нести відповідальність за все, що робиться в твоєму колективі!
3 червня я вийшла на роботу! Радість від зустрічі з дітьми, привітання від батьків і колег з перемогою затьмарили всі проблеми і негаразди! Адже я знову на своїй улюбленій роботі, біля дітей, спілкуюся з батьками і колегами, які весь цей час вболівали за мене і підтримували.
Дуже б не хотілося, щоб збувся коментар в одній із соцмереж про назву ЗДО « Золотий півник»: «За час правління Голтвянської Золотий перетворився на Іржавий!».
А він дійсно почав іржавіти! Згадайте, як було раніше! Ніякої тобі поліції, ніяких керівників освіти чи громади. Самі все вирішували! Бо керувала Любов Старостіна і була на своєму місці. А сьогодні!? Сьогодні про нас гудуть усі Кобеляки, як і про ліцей № 2. «Оплески» Наталії Голтвянській, депутату міської ради! І наостанок, хочу зазначити, якщо я когось не влаштовую — це ваші проблеми. На робочому місці ніхто не повинен зводити особисті рахунки. На робочих місцях нам потрібно виконувати і дотримуватися посадових обов’язків, навчати і виховувати дітей, слідкувати за їх здоров’ям і розвитком, а не один за одним, не обговорювати, доносити, пліткувати, виносити вердикт, бо хтось має свою власну думку. Потрібно мати мужність відповідати за свої вчинки. Я повернулася до своєї роботи та буду працювати, і не вам вирішувати мою долю. Спрямуйте свою енергію на свої вчинки. Запитайте у себе: хто я і чи по-совісті живу?
Усім мешканцям Кобеляцької громади миру, достатку, відстоювати свої права. Головне — не боятися. Світло завжди перемагає темряву. Бережіть себе і свою родину. Теперішній владі сил, терпіння. Маленькими, але впевненими кроками йти до перемоги. Працювати на благо громади. Разом МИ СИЛА. РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ. Дякую.
