Цьогорічний фестиваль, присвячений 201-ій річниці з дня народження нашого видатного земляка, не був ювілейним, проте полтавці і Полтава отримали подарунки, достойні найвизначнішого ювілею. Починаючи від вистав — цікавих, добротних, оригінальних, несподіваних, одне слово, різноманітних, і завершуючи неординарними подарунками. На відкритті V Всеукраїнського фестивалю театрального мистецтва «В гостях у М. В. Гоголя» директор «Полтавського земляцтва» у Москві Микола Біденко урочисто вручив перші 15 томів унікального Повного зібрання творів і листів Миколи Гоголя в 17 томах (15 книгах) Полтавській обласній державній адміністрації в особі її голови Олександра Удовіченка та колективу Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М. В. Гоголя в особі його директора Олексія Андрієнка. Подарунком від «Полтавського земляцтва» в Москві став і приїзд на фестиваль першого в його історії зарубіжного театру — Орловського державного молодіжного театру «Свободное пространство».
Так повелося з самого початку існування фестивалю, що вистави для нього відбирають його співзасновники. Цього року з подачі народного артиста України Германа Юрченка до Полтави приїхав Орловський театр, решту відібрав заслужений працівник культури України Євген Колганов. Він у цій справі не просто фахівець, а ще й має великий театральний досвід у найрізноманітніших проявах.
У 1963—1978 роках Євген Тимо-фійович очолював Полтавський обласний український музично-драматичний театр ім. М. В. Гоголя. Саме за його директорства колектив переживав, мабуть, найбільший у ХХ сторіччі злет. У 1971 році наш театр протягом місяця гастролював у Москві, двічі показував «Сорочинський ярмарок» у Кремлівському палаці. Перед гастролями московські чиновники від культури закидали тодішньому директорові, що вашому театрові, мовляв, і десяти днів гастролей у столиці забагато. Але Євген Колганов наполіг на тому, щоб московські театрознавці приїхали до Полтави і подивилися вистави трупи. Переглянувши роботи полтавців, комісія дійшла висновку, що роботи — пристойні. А побачивши вистави нашого театру в Москві, донька Федора Шаляпіна Ірина зазначила, що Полтавський театр — просто диво!
Думка створити гоголівський фестиваль у Полтаві Євгена Тимофійовича відвідувала давно. Хоча, справедливості заради, варто зазначити, що спочатку він думав про театральний фестиваль імені засновника українського театру.
— У 1969 році я хотів організувати у Полтаві фестиваль імені Івана Котляревського, — пригадує заступник голови Національної спілки театральних діячів України, голова Київського міжобласного відділення НСТДУ, заслужений працівник культури Євген Колганов. — Але мене почали відмовляти від цієї затії, мотивуючи тим, що в Котляревського не настільки багато творів, до того ж театр носить ім'я Гоголя. Тоді я подумав і організував конкурс виконавиць ролі Наталки Полтавки. Попри скептичні настрої багатьох колег, конкурс був дуже вдалим. Участь у ньому взяли солістки з Одеси, Харкова, Львова, Національної опери. Перше місце тоді виборола полтавка Віра Волкова.
Фестиваль «В гостях у М. В. Гоголя» я «пробивав» у Полтаві з початку 2000-х років. Якось був на нараді керівників театрів в Одесі, там були представники з Москви, які поділилися думкою створити гоголівський фестиваль у російській столиці. Тоді я відступати не міг і сказав, що такий фестиваль уже існує в Полтаві. Знову приїхав до Полтави і доводив, що якщо москвичі зроблять першими фестиваль імені Гоголя, то для нас, полтавців, це буде віковий сором.
— І чиновники вас нарешті почули?
— Та де там? Тодішній директор театру запитав: а хто за це платитиме? Я сказав, що театри приїдуть за власний кошт, але він усе одно не погодився здати театр в оренду безкоштовно. Колишній начальник обласного управління культури теж засумнівався в доцільності фестивалю. Тоді я, засмучений, прийшов до Германа Юрченка. Він був директором Полтавської обласної філармонії. Герман Юрійович мене вислухав і дав на проведення фестивалю (для оренди залу театру) кошти, які були передбачені на філармонійний фестиваль. Так сім років тому ми провели перший фестиваль «В гостях у М. В. Гоголя» і відкрили його спектаклем «Одруження», який отримав Гран-прі на «Київській пекторалі», з Володимиром Горянським у головній ролі.
Думаю, за ці роки ми довели, що гоголівський фестиваль Полтаві потрібен. Фестиваль живе і щоб жив і надалі, він повинен стати державним, вийти на міжнародний рівень. Гоголь і Полтава на це заслуговують. Переконаний, що фестиваль «В гостях у М. В. Гоголя» — на віки. І з кожним роком він лише набиратиме сили і додаватиме барв. Я вже проводив переговори з театрами з Болгарії, Білорусії, Москви щодо участі у фестивалі наступного року, і вони охоче погоджуються. Бажаю лише, щоб VI фестиваль театрального мистецтва «В гостях у М. В. Гоголя» проводився на сцені уже відремонтованого театру.
— Євгене Тимофійовичу, а що ви скажете про постановку «Ночі перед Різдвом» Орловським театром? Вона викликала неоднозначну реакцію публіки, й тим не менше, як на мене, виявилася чи не найяскравішою виставою фестивалю.
— Мені теж вистава сподобалася. Я б так ставив!
…Після показу «Ночі перед Різдвом» у Полтаві орловці відправилися з нею ж до Миргорода. Там мали не менший успіх. Поспілкувавшись з художнім керівником театру, з'ясували, що вистава — зовсім молода і це її перші гастролі.
— Наш театр існує вже 33 роки і ми давно цікавилися Гоголем, але прагнули зробили нестандартну постановку, — розповів художній керівник Орловського державного молодіжного театру «Свободное пространство» Олександр Михайлов. — Для цього запросили відомого в Росії режисера Олександра Плетньова. Вистава іде в нашому театрі лише рік, ми її показуємо в Орлі два—три рази на місяць, і вона завжди має успіх.
— Вашим акторам вдалося створити на сцені якийсь особливо «смачний» світ гоголівського гумору. Дуже добре звучать українські пісні, а от мова іноді нагадує білоруську. Хоча це додає своєрідного шарму виставі…
— Пісні актори вчили з великим задоволенням, з мовою ж, справді, є проблеми. Річ в тому, що режисер абсолютно не володіє українською, і ми на цей момент не звернули уваги. Тепер намагаємося трохи перевчити своїх акторів, але виходить не зовсім добре…
— У своїй виставі ви досить далеко відійшли від класичного трактування Гоголя, хоча змушуєте глядача сміятися протягом усього дійства. Як ви думаєте, а сам Гоголь, побачивши її, сміявся б?
— А чому б ні? Хіба в нього не було почуття гумору?.. Так, у нас дійсно дуже вільне прочитання Гоголя, але ми розраховуємо на нормального, підготовленого глядача, який розуміє, що сучасний театр просто зобов'язаний мати своє прочитання класики. Інакше театр буде архаїчним, а куди це годиться?
…По завершенні фестивалю я не могла не скористатися можливістю поцікавитися думкою про нього у професійного театрознавця. Тим більше, що другий рік поспіль на фестивалі «В гостях у М. В. Гоголя» така людина присутня.
— Дуже добре, що у Полтаві є фестиваль, присвячений Гоголю. І що відбувається він, не дивлячись на те, що місцевий театр зараз ремонтують і організатори фестивалю змушені шукати інші приміщення для показу вистав, платити за оренду, — поділилася театрознавець, голова секції критики Донецького обласного відділення НСТД України Людмила Шевченко. — Усе, що ми нині бачили на сцені — це початковий етап майбутнього великого фестивалю, на якому б могли бути присутніми від початку і до завершення усі театральні трупи, обмінюватися досвідом і мати майстер-класи.
Думаю, усе, що відбувається на сцені — це лише дотик до Гоголя. Адже він настільки багатогранний, настільки глибокий, що навіть найуспішніші постановки мають вигляд лише дотику.
Щодо вистави «Ніч перед Різдвом», то, думаю, в орловців був здібний режисер, хоча, не без нюансів. Дуже багато режисерських знахідок у кожній сцені, але кожна з них має локальний вигляд. Орловці показали своє бачення України, Гоголя так, як вони це розуміють — і вони мають на це право.
Дуже цікавим видався мені Дніпропетровський молодіжний театр «Віримо!», який показав «Панночку». Тут кожен образ має початок, розвиток і завершення.
Надзвичайною була вистава «Шинель» Криворізького міського театру музично-пластичних мистецтв «Академія руху». Це нова форма подачі твору в пластиці, але актори зуміли настільки чудово цими засобами показати, як з маленької деталі виросла трагедія людини. Надзвичайно щемливим і поетичним виявилося прочитання театром і «Лесиної пісні» за твором Лесі Українки.
Загалом фестиваль дав чудову можливість побачити, який сьогодні вигляд має театральний процес в Україні.
…Якщо говорити про організацію фестивалю «В гостях у М. В. Гоголя», то, з точки зору глядача, вона була бездоганною. Попри те, що організаторам, як уже говорилося, доводилося шукати кошти на оренду приміщень, попри те, що держава фестиваль не профінансувала. Обходилися власними силами і допомогою обл-
держадміністрації та «Полтавського земляцтва» у Москві. Але, повторюся, глядач цього не помітив, і артисти, сподіваюся, теж не відчули. Адже в Полтаві їх приймали надзвичайно гостинно, як уміють це робити в Полтавському обласному академічному театрі ім. М. В. Гоголя загалом і конкретно його директор і директор V Всеукраїнського фестивалю театрального мистецтва «В гостях у М. В. Гоголя», заслужений працівник культури України Олексій Андрієнко. Кожному колективу-учаснику фестивалю вручили диплом, неперевершений полтавський коровай, подарунки на згадку про Полтаву. Усі колективи відвідали місця, де ступала нога Миколи Гоголя та Івана Котляревського, відчули полтавську гостинність і висловили бажання повернутися сюди ще. Запрошували і наших артистів до себе. Так, від генерального директора Чергінівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка Сергія Линника надійшла пропозиція взяти участь у ХХІ фестивалі «Слов'янські театральні зустрічі», який відбудеться у Чернігові восени. Тож фестивальне спілкування між театрами не закінчується…
